Журналіст довів, що російський "Бук"-убивцю літака МН17 зняли на відео у Луганську

Дата публікації
Перегляди
6409
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Журналіст довів, що російський "Бук"-убивцю літака МН17 зняли на відео у Луганську

Фото: скриншот з відео

Незалежний дослідник навіть знайшов квартиру, з якої зняли відео, та поспілкувався з жінкою, яка нібито зробила відеозйомку.

Журналіст відвідав автосалон, який нібито рекламують на білборді у відомому відео з "Буком" / Фото: bellingcat.com
Журналіст-фрілансер Біллі Сікс нещодавно опинився у полі зору світових медіа після того, як опублікував раніше неопубліковане відео аварії літака МН17 одразу після збиття водночас з тим, як на каналі Раша Тудей показали останнє "документальне" кіно про падіння літака. В інтерв'ю Bellingcat Біллі розповів деякі деталі своїх інших розслідувань щодо обставин навколо авіакатастрофи. Зокрема, він спростував заяви російської влади про те, що "знамените" відео з "Буком" було зроблене нібито не в окупованому Луганську, а у Красноармійську. Окрім того, журналіст знайшов квартиру у Луганську, з якої було зроблене відео з установкою "Бук", яку перевозили. Приводимо переклад інтерв'ю з незалежним дослідником без змін:

- Ви можете одразу сказати, що думаєте про всі суперечки навколо МН17?

- На жаль, публічна дискусія падіння літака Малайзійських авіаліній 17 липня 2014 року давно вийшла за рамки раціональної логіки. Забагато брехливих історій було опубліковано. і я засмучений, що суспільство взагалі втратило інтерес до трагедії через те, що не може розібратись.

- Ви були в Україні особисто і досліджували обставини навколо МН17, включно з відео, яке було зняте в Луганську. Можете розповісти про це?

- Так, я готовий підтвердити, що я знаю про знамените 14-секундне відео, на якому видно, як установка "Бук" їде на вантажівці з принаймні однією відсутньою ракетою.

Наскільки ви знаєте, російський офіцер – лейтенант Андрій Картаполов – виступив 21 липня 2014 з заявою, що на білборді, який видно на відео, написано "Дніпропетровська вулиця, 34" у Красноармійську – це адреса автосалону.

- І ви особисто відвідали цю вулицю?

- Я поїхав туди 14-15 грудня 2014 року, перевірити це місце. Так, там є автосалон за адресою Дніпропетровська вулиця, 34. Проте власник салону запевнив, що цей білборд їм не належить. Він не знав, як коментувати заяви російської влади, які приписували йому цей білборд. Але він запевнив, що ніхто з представників влади або з журналістів не запитував його про це перед тим, як історію подали. Також він написав мені листа 31 липня 2015 року і сказав, що заяви російської влади про цей "доказ" на основі білборда в Україні не сприйняли всерйоз.

Такий вигляд має Дніпропетровська,34 у Красноармійську / Фото: bellingcat.com

А це Луганськ - саме ці білборди видно на відео / Фото: bellingcat.com

- Ви розмовляли з місцевими мешканцями?

- Всі, з ким я спілкувався у Красноармійську, запевнили, що на відео – не Красноармійськ. Також дехто запевняв, що бачили український "Бук", що їхав у Красноармійську та неподалік сусіднього Димитрова.

- Ви ще щось шукали у Красноармійську?

- У Інтернеті стверджувалось, що вулиця Горького, 49 – це саме місце на відео. Але я не побачив і натяку на співпадіння. Власник магазину (на фото) також не побачив жодних збігів. Більш того, у Красноармійську взагалі немає тролейбусів.

- Що ви зробили далі?

- Коли я прочитав ваші статті про локацію на розі Павлівської та Нечуя-Левицького, я вирішив перевірити і її. Я дослідив територію та поговорив з людьми, що мешкають у квартирах навпроти цієї великої вулиці. Там я був 27, 29 та 30 січня 2015 року. Люди підтвердили, що цією вулицею пересувалось чимало військової техніки. Та й сам я це бачив всі ці дні. Але ніхто не бачив "Бук". Тим не менш, кілька дрібниць співпали з оригінальним відео. Не буду повторюватись, ви це вже публікували. Тільки новий плакат з машинами був наклеєний поверх старого. А металева труба, позаду білборда, нахилилась.

- І ви наче знайшли особу, яка зняла це відео?

- 30 січня 2015 я зустрів особу, яка сказала мені, що вони зробили це відео. Я не хочу говорити з якої квартири це відео було зняте, щоб не наражати цих людей на небезпеку. Але я можу сказати, що зйомка біла здійснена з 4-го поверху будинку "радянського" стилю, з якого видно дорогу. З вікна у коридорі я мав змогу бачити дорогу і це дуже було схоже на те, що було на знаменитому відео.

Наша зустріч відбулась приблизно між першою та третьою годинами по обіді. Я подзвонив у двері. Лисий чоловік віком за 30 років відкрив мені двері. Коли я сказав, що я журналіст, він дуже розізлився. Оскільки я не знав російської, я зателефонував подрузі-луганчанці, яка зараз живе у Києві, яка володіє російською. Вона йому пояснила, що я шукаю людину, яка зняла відео з "Буком". Він розізлився ще дужче і закрив двері. Я продовжив говорити з подругою телефоном і коли зрозумів, що вона не отримала жодної відповіді, вирішив спробувати ще раз.

Цього разу двері відкрила жінка, на вигляд старша за 40 років, але молодше 60. Вона посміхалася і поводилася привітно, на відміну від чоловіка. Вона запросила мене у спільний коридор кількох квартир. Там було взуття двох жителів. Я дав їй телефон, аби вона поговорила з моєю подругою, адже жінка не знала англійської. Квартира, що була розташована прямо, виходила вікнами на вулицю, але жінка жила у квартирі праворуч. Чоловік зачинив двері на сходи і подивився на мене дуже злим поглядом. Він відкинув пропозицію подивитись на мою акредитацію та паспорт, при цьому вилаявся. В цей момент я почав нервувати через усю ситуацію, адже я ніби став заручником людини, яка або сама була сильно налякана, або взагалі могла виявитись психопатом.

- Що сталося потім?

- Жінка повернулась за декілька хвилин після розмови телефоном і віддала слухавку мені. Подруга сказала мені: "Це вона зняла це відео", але здебільшого розпитувала про мене. Моя мета була дізнатись, у який час це відео було зроблене, також мені хотілось побачити оригінал відео. Але чоловік підійшов до мене ближче і почав чимдуж погрожувати. Я дав йому номер хазяїв житла у Луганську, у яких я орендував кімнату, аби він міг упевнитись, що я не небезпечний. Він зателефонував власникам і розпитав про мене – таким чином я отримав його телефонний номер. Жінка, яка стверджувала що зняла відео, повернулась і запитала, чи може вона зателефонувати в міліцію. Я сказав, що не маю проблем із цим. Вона похитала головою не виказуючи жодних емоцій. Чоловік показав документ, який ніби був його паспортом, але загорнутим у обкладинку "ЛНР". Я зрозумів, що він хоче показати мені свою сепаратистську позицію. Я хотів уникнути незручної ситуації і сказав, що почуваюся ніби заручник. Чоловік сказав, що це не так, відкрив двері і виштовхнув мене на сходи. Я глибоко вдихнув.

- І що сталося, коли ви пішли?

- Це все тривало 23 хвилини. І моя подруга, яка весь цей час була на телефоні, вмовляла мене тікати, бо зараз приїде поліція! Але я чекав. Мені не було чого ховати. Поліція не приїхала протягом 30 хвилин. Тому я пішов, зробивши кілька відео тієї дороги. За це мене заарештували вже за декілька хвилин.

- Ви можете розповісти про свій арешт?

- Поліція, яка мене привезла у місцеве "МВС", не знала нічого про те, що відбувалось у квартирі. Мені дали їжі і кімнату для сну. Не допитували.

Наступного дня мене захотів побачити начальник. Він назвав себе Роман Анатолійович з Севастополя. Він сказав: "Вибачте, що вас затримали". І я побачив, що маю шанс з ним поспілкуватись. Я запитав, що він думає про відео з "Буком"… хотів дізнатись чи є якісь докази, якщо він вірить у невинуватість сепаратистів. Він тільки посміхнувся. Інші речі були важливіші за МН17. "Ти можеш розслідувати скільки влізе", - сказав Роман. "Нам все одно, що пишуть у Західних виданнях – ми на цей рівень не виходимо". Я міг іти, жодне фото з моєї конфіскованої камери не видалили.

- Ви повернулись до квартири?

- По обіді я повернувся до місця, яке мене цікавило. Приятель моєї подруги-луганчанки погодився бути моїм перекладачем безпосередньо на місці. Інша жінка стояла біля вікна, з якого було знято "Бук". Вона палила. Вікно було постійно відкрито, хоча була холодна зима. Я крикнув жінці, що готовий заплатити за інформацію. Але вона відповіла: "Ви були тут вчора з нашою сусідкою. Мені нема чого додати". Проте, я знайшов спосіб ще раз пройти у цю будівлю. Я дзвонив у двері, але мені ніхто не відкривав. Ми зачекали. За деякий час прийшов чоловік, який також хотів поспілкуватись із цими людьми. Він розповів, що жінка, з якою я напередодні спілкувався, була тіткою агресивного чоловіка, а сам він був братом цього чоловіка. Про відео з "Буком" він сказав, що це все "фігня", причому говорив дуже переконливо. Однак він гадки не мав, що його брат та тітка виїхали з Луганська. Ми виявили це за кілька хвилин, коли зателефонували чоловікові. Він сказав: "Все вже було сказано. Більше не запитуй".

4 серпня 2015 я отримав повідомлення від іншого мого перекладача, якого попросив знову зателефонувати цьому чоловікові. Ось його дослівне повідомлення: "Він не хоче говорити… я телефонував двічі… вперше він сказав, що не хоче говорити… вдруге я сказав про твою пропозицію, він відповів "до біса твої пропозиції, я не маю гадки, про що ти говориш" і ще довго лаявся".

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Тренди соцмереж
Дата публікації
Перегляди
6409
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація