Чи пов’язані коти зі зростанням ризику шизофренії у людей?: вчені збентежили новим дослідженням

Наявність кота в домі пов’язана з підвищеним ризиком розвитку розладів шизофренічного спектра. Аналіз 17 наукових досліджень виявив, що власники котів мають удвічі вищий ризик зіткнутися із шизофренічними розладами через можливе зараження паразитом Toxoplasma gondii, проте вчені наголошують, що це лише статистичний зв’язок, який не доводить прямої вини пухнастиків.

Про це пише видання Science Alert, посилаючись на масштабний аналіз досліджень, опублікований у науковому журналі Schizophrenia Bulletin.

Гіпотезу про те, що коти можуть впливати на психічне здоров’я людини, вперше висунули ще у 1995 році. Головним «підозрюваним» назвали мікроскопічного паразита Toxoplasma gondii (токсоплазму), який здатний розмножуватися лише в організмі котячих, але передається й людям через брудну воду, недосмажене м’ясо або контакт із котячими екскрементами, пише видання Science Alert.

Психіатр Джон МакГрат та його колеги з Квінслендського центру дослідження психічного здоров’я в Австралії проаналізували наукові роботи за останні 44 роки з 11 країн світу, включаючи США та Велику Британію.

«Ми виявили, що особи, які контактували з котами, мали приблизно вдвічі вищі шанси захворіти на шизофренію», — підсумували автори дослідження.

Як паразит впливає на мозок?

Потрапляючи в людський організм, Toxoplasma gondii може проникати в центральну нервову систему та впливати на нейромедіатори. Раніше цей паразит уже пов’язували зі змінами особистості, появою психотичних симптомів та деякими неврологічними розладами. За оцінками, лише в США токсоплазмою інфіковано близько 40 мільйонів людей, зазвичай без жодних симптомів.

Не поспішайте виносити вирок пухнастим

Попри статистику, що лякає, автори дослідження закликають не панікувати. Вони наголошують на кількох важливих нюансах:

1. Кореляція не означає причинно-наслідковий зв’язок. Наявність статистики не доводить, що саме кіт став причиною хвороби або що людина підхопила паразита саме від домашнього улюбленця.

2. Якість досліджень. 15 із 17 проаналізованих робіт були дослідженнями типу «випадок-контроль», які мають високу похибку і часто не враховують інші фактори життя людини.

3. Віковий фактор. Одне з досліджень показало, що критичним є період контакту з котом у віці від 9 до 12 років, тоді як до 13 років загалом такого зв’язку не виявили.

4. Небезпека укусу. Інше дослідження серед студентів-психологів у США не знайшло зв’язку між простим володінням котом і психічними відхиленнями, проте вищі бали за шкалою шизотипії мали ті респонденти, яких коти колись кусали. Втім, це також пов’язують з іншими бактеріями, наприклад, Pasteurella multocida.

Вчені резюмують: для остаточних висновків потрібні нові, більш якісні та масштабні дослідження з великими вибірками, щоб детально вивчити котів як потенційний фактор ризику для ментального здоров’я.

Раніше ми писали про те, чи варто домашнім котам дозволяти виходити на вулицю.