Мама – це ліки: як присутність батьків у палаті допомагає дитині швидше одужати, а державі – зекономити кошти

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Така концепція успішно працює в Польщі.

Ви прямували в лікарню, а потрапили в буцегарню? Де стрес і пригнічення йдуть бонусом до хвороби і підсилюють її. Бо коли ці лікарні проектували, почуттям дитини місця не було. А щодо батьків? Та їх узагалі ніхто й не враховував.

Часи змінилися. Наука каже -  мама - це ліки, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.  Але невже мамам досі немає місця в дитячих стаціонарах?

Ми вже знаємо, чого бракує нашим відділенням. І річ не лише у відсутності умов чи браку грошей на ремонт.

Ми подолали сотні кілометрів, щоб показати вам, чому така проста річ, як додаткове ліжко, яких так не вистачає у наших дитячих палатах, здатне перевернути усю медицину з ніг на голову. А ось такі кольорові наліпки не лише прискорити одужання дитини, а й принести зайву копійку в бюджет кожної родини. І мільйони доларів у бюджет цілої країни.

ВідеоМама як ліки: чому українки досі не мають можливості підтримувати своїх дітей під час лікування

У дитячих лікарнях Польщі батьки пацієнтів мають особливі умови: ліжка біля дитини, кухні, вітальні та повний доступ до інформації про стан здоров'я. Журналісти ТСН.Тижня подолали сотні кілометрів, щоб показати, чому така проста річ як додаткове ліжко, яких так не вистачає в українських дитячих палатах, здатна перевернути усю медицину з ніг на голову. Вже доведено - мама в палаті - своєрідний хімічний каталізатор - ліки засвоюються краще, а одужання настає швидше. 

Мама як ліки: чому українки досі не мають можливості підтримувати своїх дітей під час лікування

Тут одразу і не збагнеш, де перебуваєш. Чи то розважальний центр, чи велетенська гральна кімната?  Але насправді лікарня. Важко уявити, це не приватний, а збудований за державний кошт, педіатричний госпіталь при Варшавському медичному університеті. Тут двадцять шість відділень, але заблукати, навіть у розпачі, просто неможливо.

Пацієнту тут дуже важко загубитися. Перший пункт  - це реєстрація, але це звичне явище і для наших лікарень. А от  що дійсно кидається в очі, так це назви усіх відділень, можна рухатися за стрілочками. А якщо і це не допоможе, є ось така стійка інформації, де адміністратор легко все підкаже про пересування лікарнею.

Згодом ви зрозумієте, чому це важливо. А зараз подивіться, звідки і як саме починається шлях пацієнта лікарнею. Ось це приймальне відділення. Одразу на вході знімають усі життєві показники. Неважливо на що є скарги, пульс, тиск, дихання, перевіряють кожному маленькому пацієнту. А потім видають кольорову наліпку. Вона, як сигнал для медиків, визначає кого треба рятувати якнайшвидше. Ось ця 12-річна україночка тиждень тому отримала червоний - тобто невідкладний - стікер.

Це Аліна Деревенко і її мама Інна. Самі дівчата з Вінниці, але вже понад два роки мешкають у Варшаві. Вони мають державну медичну страховку, а тому і сама операція, і перебування в госпіталі для них безкоштовне. Так само, як і для решти півтисячі маленьких пацієнтів та їхніх батьків. Уявляєте, і не потрібно платити за індивідуальні апартаменти чи просити ключ від вбиральні. А ось тут просто в палаті є одна деталь, якої так не вистачає нашим лікарням.

"Без проблем один з батьків має право перебувати біля дитини, в дитини  є своє ліжко, а в батьків від 9 вечора до 7 ранку розкладається таке крісло. Дуже легко. Є повноцінне ліжко", - розповідає мама Інна.

Для чого все це спитаєте? Повірте, це не просто вимога згори, і не лише сервіс. А чіткий розрахунок, який рятує життя і зберігає гроші.

А це вже львівська обласна дитяча лікарня. Вона прагне нових стандартів. Приймальне відділення після свіжого ремонту. Тут скрізь навігація, картини з казковими персонажами і навіть дитячий куточок.

Це дрібнички, але вони допомагають маленьким пацієнтам та їхнім батькам менше нервуватися. Особливо, коли виносять ось такі вердикти.

"Маємо підозру на гострий апендицит. Маємо плани на госпіталізацію, підготовку до оперативного втручання", - каже хірург.

А це означає, що наступного разу Маркіян та його мама побачать одне одного вже після операції. Уявляєте, що вони зараз переживають.

А тим часом у Польщі в Аліни та її мами Інни всі ці хвилювання вже позаду. Адже весь час у лікарні  мама тримала дитину за руку. Як і зараз. 

"Це дуже важливо. Перебування у лікарні не видається таким обтяжливим. Для мене це взагалі все пройшло спокійно", - розповідає мама.

Це те, що кардинально відрізняє нашу медицину від нової тенденції, каже медсестра госпіталю Марія Гайдаш. Спокій і цілковита проінформованість батьків. 

"Батьки остаточно вирішують, як виглядає лікування дитини. Лікар без згоди батьків не зробить жодного … Так само ми, наприклад, не можемо брати кров без присутності батьків, всі дослідження: УЗД, рентген, - теж виконуються у присутності батьків", - пояснює старша медсестра хірургічного відділення Польщі Марія Гайдаш.

Українка працює тут уже 10 років, але добре пам’ятає, як усе влаштовано вдома. За даними досліджень, які проводилися серед пацієнтів львівського "Охматдиту", майже усі відвідувачі лікарень не очікують там гарних умов, але розраховують на кваліфікацію медиків та свою присутність поруч з дитиною.

Але що отримують натомість? Більшості родичів не дозволяли бути поруч з дитиною в реанімації. Лише 57 відсотків батьків тримали дітей за руку під час простої катеризації вени. Що казати про решту процедур? І наші лікарі поки що підтримують таку систему.

"Зараз вам покажу як виглядає зондик. Його діти бояться.І коли я пхаю до вуха і мама боїться, що я можу нашкодити дитині. Тому мені простіше забрати дитину, зробити і віддати вже здоровою", - підкреслює дитячий отоларинголог Віталій Крук.

Як зменшити стрес і переляк не тільки дитини, а й мами? Тут у Варшавському педіатричному госпіталі з нами разом головлікарі двох "Охматдиті", львівського та київського. Мар’яна Возниця та Ірина Садов’як. Вони фотографують кожну деталь, зважають на медичне обладнання та умови для дітей і батьків.

Керівники найвідоміших  в Україні лікарень намагаються перевірити  революційну для нашої медицини тезу: маму і дитину слід розглядати як одного пацієнта.

Перебування без батьків є великим стресом для дитини. Наслідки можуть бути не тільки під час лікування, а й всього життя. Дитячий період - це період формування особистості. І ми мусимо подбати про присутність батьків. І в палаті, де перебуває дитина, завжди має знайтися місце для матері.

Всі ці умови, від півтисячі додаткових ліжок у палатах, кухонь на кожному поверсі і до книжок у гральних кімнатах, фінансувала міжнародна фундація Рональда Макдональда. Вона працює в 64 країнах світу і вже два роки піклується про затишок для маленьких пацієнтів та їхніх батьків в Україні. В трьох лікарнях, у Львові, Києві та Вінниці,  вже працюють ось такі сімейні кімнати.

Утім поки що це тільки  волонтерський проект, а не затверджений державою принцип під назвою сімейно-орієнтована медицина.

А дарма. Вже доведено, що мама в палаті - своєрідний хімічний каталізатор - ліки засвоюються краще, а одужання настає швидше.  Тобто мама – це мав би бути обов'язковий рядок у рецепті. Але поки що не у нас. 

"Умови перебування складні. Мама при можливості спить на ліжку з дитиною, або розгортає деколи сумну картину і шукає можливості  переночувати, навіть деколи і в коридорі. Я думаю, як в новому корпусі розробити таке місце для матері", - розповідає головний лікар київського "Охматдиту" Ірина Садов’як.

Якщо говорити суто про цифри, гроші, то новий підхід до лікування приносить суттєву економію. Бо значно скорочує для держави витрати на ліжкодні.

Але і це не все! Судіть самі, кожна мама, яка бере відпустку по догляду за дитиною, фактично втрачає працездатність.  А це означає страхові виплати і  додаткові витрати з нашого спільного гаманця. Ще й родина стає біднішою, адже один день лікарняного коштує набагато менше, ніж один робочий день.

Саме це й порахували у Польщі, коли ухвалили концепцію: мама і дитина - один пацієнт. Що швидше одужують діти, то багатшими будуть їхні батьки, меншими державні  витрати і здоровішим населення. 

Ірина Прокоф’єва

Залиште свій коментар

Вибір редакції