"Бачите від Народної Ради висунулись, фактично самовисунулись аж, здається, 4 кандидати: я, Чорновіл, Левко Лук`яненко, з Дніпропетровська Табурянський і з Харкова Гриньов. Я тоді командував Народною Радою. Але якось це сталось так, що я не зрозумів, що то ми маємо висунути від свого середовища кандидата у президенти . І Чорновіл висунувся від "Народного Руху", а Лук`яненко від "Радикальної Партії", Табурянський – мабуть, сам. Ну і думати, що хтось з нас міг пройти у президенти - то було примарно, безумовно. Можливо, Чорновіл мав найбільшу можливість в тому через те, що з Західної України, а він був ще головою Львівської облради, а сам був у Києві. Тому мав, можливо, найбільші перспективи. Та все-таки складно було думати, що когось з нас виберуть президентом, але не в тому була справа найважливіша. Найважливіша була справа у збереженні незалежності України. Тобто із тим, який має бути результат на всенародному референдумі 1 грудня.
Перемовин і контактів між нами не було, на жаль. По-перше, ми не шукали таких контактів, кожний був особою в собі. Тобто, між нами не було взаємної домовленності.
Казати, що ми були готові чи суспільство було готове повірити нам, що ми можемо повернути державу й повести її, я думаю, що того у нас усіх чотирьох не було. Що стосується Кравчука - то у нього теж не було. Але він був від імені Комуністичної партії, як секретар центрального комітету. Ця партія ще на той час мала дуже великий вплив в районах".
Юрій Юхновський, нардеп І–IV скликань, кандидат у президенти 1991 року