І справді - починаючи від 1990 року проблема вірусів починає приймати глобальний розмах. Вони стають значно більш довершеними та просунутими.
Одним з найнебезпечніших вірусів донині вважається ILOVEYOU, що уражав комп'ютери з операційною системою Windows, починаючи від 2000 року. Його жертвами стали 10% від усіх машин, підключених до Мережі. Загальні збитки від вірусу оцінюються у 10 мільярдів доларів. ILOVEYOU навіть увійшов до Книги рекордів Гіннеса як найбільш руйнівний комп'ютерний вірус у світі. Поширювався він електронною поштою і мав своєрідну "візитну картку" – підпис ILOVEYOU ( "Я кохаю тебе") у графі з темою листа. До повідомлення також було прикріпленою файл Love-Letter-For-You.TXT.vbs. (Любовний лист для тебе). Щойно жертва відкривала лист, вірус пересилав себе 50 контактам з адресної книги комп'ютера.
Вартий уваги й мережевий хробак Code Red, що з'явився 2001 року. Він використовував вразливість веб-серверів Microsoft IIS та навіть не потребував, щоб користувач відкрив вкладення або запустив певний файл. Усе, що йому було потрібно – це інтернет-з'єднання. Після зараження комп'ютера вірус починав DoS-атаку на низку сайтів, зокрема, Білого дому, а замість вмісту сторінки на зараженому сервері з'являлася фраза Hacked By Chinese! ("Зламано китайцями"). Вірус завдав збитків на суму майже 2,6 мільярда доларів та вразив майже мільйон ПК.
2004 року комп'ютери уразив хробак Sasser. Вірус поширювався через глобальні мережі та не вимагав для зараження будь-якої взаємодії з користувачем. Жертвами Sasser стали близько мільйона ПК, новинні агентства, лікарні, аеропорти та системи публічного транспорту. Користувач міг дізнатися про те, що його комп'ютер уражено, лише коли з'являлося повідомлення про помилку LSA Shell (Export version), після чого комп'ютер потрібно було перезавантажити.
Першим вірусом, здатним не лише перехоплювати, а й модифікувати інформаційний потік, став комп'ютерний хробак Stuxnet – його можна було використовувати як для несанкціонованого збирання даних (шпигунства), так і для диверсій промислових підприємств, електростанцій, аеропортів тощо
Дехто вважає, що Stuxnet – ніщо інше як спеціалізована розробка ізраїльських спецслужб, спрямована проти ядерного проекту Ірану – вірусу вдалося зруйнувати одну п'яту ядерних центрифуг країни.
Непрямим доказом ізраїльської причетності можна вважати згадки слова MYRTUS у коді хробака. У перекладі з івриту це ім'я перської цариці Есфірі, яка допомогла зірвати плани знищення юдеїв у Перському царстві.
Хто є творцями цих небезпечних вірусів? Проста відповідь звучала б так – хакери. Проте щоб дати розширену, потрібно розібратися у питанні дещо детальніше.