Східний експрес – про цей культовий потяг чули, мабуть, усі. Ним подорожували такі відомі люди як король Бельгії Леопольд II, Марлен Дітріх та Лев Толстой, про нього писали Сідні Шелдон, Ян Флемінг та Агата Крісті.

Твори "Вбивство у Східному експресі", "З Росії з любов'ю", кінострічка Альфреда Гічкока "Леді зникає" мають неабияку популярність.

Серед складників їхнього успіху, безперечно, є таємничість та гламур Східного експресу, історія якого нараховує понад 100 років.











ПЕРШИЙ РЕЙС
Східного ЕКСПРЕСУ
Париж, Східний вокзал. Саме звідси 136 років тому, 10 жовтня 1882 року, вперше зрушив із колій Train Eclair de luxe – пасажирський потяг класу "люкс", що прямував з Парижа до Відня, – прототип майбутнього Східного експресу. Його пасажирами стали лише 30 осіб – журналісти, чиновники, дипломати та керівники залізниць.

Запросив їх бельгійський інженер Джордж Ногельмакер, засновник компанії Wagons-Lits. Протягом своєї подорожі до Америки він побачив потяги Пульмана, аналогів яким на той час у Європі не існувало, – вони нагадували справжні готельні номери, були обладнані ліжками та обслуговувалися спеціальним персоналом – та вирішив втілити ідею у себе на Батьківщині, однак у значному більшому масштабі.

Інженер поставив собі за мету створити не просто готель, а 5-зірковий готель на колесах.
Результат перевершив будь-які сподівання. Розкішний потяг, що зрушив з колій 10 жовтня, складався з чотирьох спальних вагонів, двох багажних та вагона-ресторана. Стіни купе були декоровані дорогоцінними сортами дерева, вікна – обрамлені оксамитовими шторами, а люстри – виготовлені з дзвінкого прозорого кришталю. Вагон-ресторан частував пасажирів устрицями, супом з італійською пастою, тюрбо з зеленим соусом, шоколадним пудингом тощо.

"Білосніжні скатертини та серветки, кокетливо та артистично складені офіціантами – сомельє, блискучі келихи, червоне та біле вино, графини з кришталево чистою водою та срібні капсули пляшок з шампанським – все це засліплювало своїм блиском публіку", – писав гість, якого запросили на відкриття, – журналіст Генрі Оппер де Бловіц.

Відстань у 2 тисячі кілометрів потяг з Парижа до Відня подолав трохи більше ніж за добу.
Автор ідеї
Східного Експресу
Джордж Ногельмакер


Регулярні рейси розпочалися 5 червня 1883 року. Тоді потяг, що називався Express d'Orient, курсував з Парижа до Відня. Австрійське місто лишалося кінцевим місцем призначення аж до 4 жовтня 1883 року. Трохи згодом ним став Константинополь (Стамбул), а потяг отримав усім відому назву "Східний експрес" (Orient Express).

Спершу частина дороги пролягала через Чорне море – пасажирам потрібно було переправлятися через нього на поромі. Проте після відкриття нового перегону та будівництва залізничного вокзалу у Стамбулі маршрут став зручнішим і розпочалася золота ера Східного експресу. Вже у 1888 році потяг долав 3000 км усього за 68 годин.
Квитки на Східний експрес коштували досить дорого – близько 1750 сучасних євро. Проте й сервіс за таку суму був на досить високому рівні. Пасажирів Східного експресу обслуговували більше ста осіб персоналу. Будь-які побажання клієнтів, зокрема прагнення залишитися анонімними, враховувалися.

Однак останнє вдавалося не завжди – пасажирів супроводжував цілий штат фотографів, які повідомляли деталі подорожі до всіх європейських газет.
















Митці, шпигуни та королі –
ким були пасажири експресу
Невдовзі після запуску Східний експрес став відомий як "король потягів" і "поїзд королів". Ним подорожували король Бельгії Леопольд II та король Румунії Кароль II. Перший навіть одного разу перевозив потягом автомобіль своєї коханки.

Відомий випадок, як 1920 року до працівників залізниці підійшов одягнутий у піжаму чоловік і заявив, що він французький президент Поль Дешанель, і що він випадково випав з потяга. На це йому відповіли: "А я Наполеон Бонапарт". Парадоксально, однак чоловік у піжамі й справді був президентом Франції, але у той час влада була настільки далекою від народу, що його навіть не впізнали.
Мата Харі -
одна з пасажирок експресу
Користувався потяг популярністю й серед шпигунів. Його пасажирами були засновник бойскаутів, британський агент Роберт Баден-Пауелл, а також Мата Харі.

Подорожували Східним Експресом й відомі митці. Наприклад, письменник Лев Толстой та співачка й акторка Марлен Дітріх.


















Романтика та небезпека
подорожей Східним експресом
Дорога на Схід була досить небезпечною. У експресі чоловікам рекомендували мати з собою зброю, а жінкам – спати одягненими. На це були серйозні причини. 1891 року п'ятеро пасажирів були викрадені. Їх тримали у полоні і обіцяли відпустити лише в обмін на викуп.

1935 року заможну громадянку Румунії, Марію Фаркасану, пограбував її попутник та викинув жінку з вікна експресу. Її тіло знайшли біля залізничних шляхів у Центральній Австрії разом з її майном - зникла лише дорога накидка з хутра лисиці. Трохи пізніше її побачили на одній жінці. Та зізналася, що отримала накидку у подарунок від 23-річного студента Карла Штрассера. Останньому оголосили смертний вирок, проте трохи згодом несподівано помилували.
Відомо також, що 1950 року у тунелі, яким проїжджав Східний експрес, знайшли труп американського військово-морського аташе. Вбивство так і лишилося нерозкритим.

Інколи небезпеки були зовсім не пов'язані з діями злочинців. Так, наприклад, 1892 року потяг закрили на карантин після того, як на борту було зафіксовано випадок захворювання холерою. За легендою, Східний експрес 5 діб перебував у засніженому степу, а його пасажирам довелося харчуватися м'ясом вовків.

















Культурний феномен
Східного експресу
Цікаво, що одним з найвідоміших пасажирів Східного експресу став вигаданий персонаж Еркюль Пуаро – бельгійський детектив, герой книжки Агати Крісті "Вбивство у Східному Експресі". Опублікований 1934 року твір став основою для багатьох кінострічок. Перша екранізація, режисером якої став Сідні Люмет, вийшла 1974 року. Вона і донині вважається однією з найкращих адаптацій твору Крісті.

Найновішою екранізацією культового роману є кінострічка 2017 року. Вона отримала не надто високі рейтинги, проте може похизуватися хорошим акторським складом, до якого увійшли Пенелопа Крус, Джонні Депп та інші. Одну з ролей - графа Рудольфа Андрені - отримав й молодий український актор Сергій Полунін.

Інший відомий фільм, події якого розвиваються у Східному експресі, має назву "Леді Зникає". Він вийшов 1938 року і був зрежисований Альфредом Гічкоком. Головні ролі у кінострічці виконали Маргарет Локвуд та Мішель Редгрейв.
Подорожує Східним експресом у фільмі "З Росії з любов'ю", знятому за однойменною книгою Яна Флемінга, й "агент 007" Джеймс Бонд.

Гламур та містика потяга слугували також натхненням для модельєрів. Так, наприклад, макет вінтажного вагона, що прикрашав подіум під час показу колекції Осінь/Зима 2012 бренду Louis Vuitton, повністю імітував вагон 1 класу Східного експресу початку ХХ століття. У відповідній стилістиці було знято й рекламну кампанію до колекції.

















ОСТАННІЙ РЕЙС
СХІдного експресу
Востаннє Східний експрес зрушив з колій 2009 року. Потяг припинив рейси, поступившись популярністю іншим транспортним засобам, зокрема, літакам та швидкісним потягам. Останні роки існування були для нього не надто вдалими.

Британський журналіст Робін МакКі, який став пасажиром одного з останніх рейсів потяга до Відня, так прокоментував прощання з епохальним експресом:

"Невелика група похмурих подорожніх зійшла з перону Східного експресу і розчинилася у сутінках. Доля історичного потяга, на якому вони щойно приїхали, була їм абсолютно байдужою".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: