Мені одразу згадуються численні сюрпризи, які влаштовував мені Вова. Наприклад, він обожнює несподівані появи (сміється – прим. ред). Якось він поїхав знімати ТБ-проект до Америки, і ми не бачилися більше місяця.

Коли я приїхала до Нью-Йорка на Тиждень моди, зовсім не очікувала, що Вова пролетить через всю країну, щоб провести разом один день! Такі моменти дуже цінні і запам'ятовуються назавжди.

Цього року, нарешті, і у мене буде можливість щось для нього придумати – вперше за кілька років 14 лютого ми обидва будемо в одному місті.

Можу назвати себе справжнім романтиком. Обожнюю дивувати свою другу половину: можу приготувати для дружини смачну вечерю або залишити їй маленьку листівку з посланням перед від'їздом на гастролі.

Уже в школі намагався дивачити – завжди помічав, що подобається дівчинці, в яку я закоханий, чим вона захоплюється. Так, як подарунок на День всіх закоханих замість банальної валентинки подарував однокласниці жуйку з її улюбленим смаком.

Чоловіки здатні нас дивувати максимум один-два рази в період залицяння, а потім їх треба заохочувати, всіляко натякати і навіть просити... Зараз мені якраз не вистачає романтики. Можливо тому, що після чверті століття разом ми обоє маємо намагатися дивувати, стимулювати і підсилювати почуття…

Про шоколадне серце, яке Віталік вилив власноруч із запискою всередині і подарував на День Валентина 25 років тому вже багато написано, та я згадую цей момент із насолодою… Як не згадати ще один романтичний ранок 14 лютого…

Я тоді прокинулася від гучної музики під вікном, при чому звучала наша улюблена пісня «Коханий, сонце і небо, море і вітер – це ти"... Раптом, чую рідний голос, біжу до вікна і бачу... Віталіка з мікрофоном і гітарою, музикантами: барабан, саксофон, скрипка… Цілий квартет посеред парку!

Я розплакалась від щастя, мене переповнювали почуття… А людей все більшало… І серенада Віталіка перетворилась на невеличкий концерт для всіх жінок, які зібрались на той момент... Треба сказати, і досі згадуємо з сусідами той день і просимо Віталіка дивувати нас і далі.

Аби бути разом, ми з Арсеном пройшли через багато складних етапів, разом зробили достатньо складних і ретельно обдуманих вчинків. До народження Ніни (молодшої доньки – прим. ред.) я була поряд коло коханого, чекала його за кулісами.

Зараз майже вся наша увага спрямована на наше маленьке янголятко. Наша професія часто розлучає нас через гастролі, тури, концерти. Інколи ми не бачимось по 2-3 тижні. Звичайно, ми робимо великі вчинки, аби бути поряд, особливо під час тривалих гастролей. Так от: одного разу я так скучила за Арсеном, що навідалася до нього в тур. Звісно, без попередження.

Знаючи, як він любить оселедець під шубою за моїм авторським рецептом, я тишком-нишком пробралася у готельний номер з тарілкою салату, сіла поруч на ліжечко, і почала годувати його з ложечки.

Шалені вчинки - це не лише про День святого Валентина, принаймні для мене, для нас. Я, попри весь свій неймовірно завантажений графік, роблю шалені вчинки для Сашка майже щоранку: я готую йому сніданок, навіть якщо не лягала спати.

І цей вчинок я роблю вже протягом 20 років. Я знаю, що, навіть якщо невідомо що станеться, я знайду можливість зробити йому сніданок. І це, як правило, дуже креативні сніданки! Сашко любить прокидатися і бачити такі неймовірні сюрпризи.

Хочете секрет? Саша завжди дарує мені мої улюблені весняні квіти. Бо саме весною ми познайомились. Пора року, та пора року, у яку ми народилися. Саша любить і екзотику. Одного разу він приніс чорні тюльпани! Серед зими, щоб подарувати частинку весни взимку!

Сповненим сюрпризів і по-справжньому божевільним для нас став день – 10-річчя від дня нашого вінчання! 11 травня я вирішив влаштувати Снєжці сюрприз і не сказав їй нічого про наші плани!

Мені хотілося, щоб це було не вдома, а на природі і десь там, де ніхто з нас ще не був! Таке місце знайшлося. Воно називається "Співочі сади" в харківській області. Я зібрав всіх в автобус (нас було близько 40 осіб – найрідніших і найближчих) і ми всі кудись поїхали.

Я попросив отця Андрія, який вінчав нас 10 років тому про повторну церемонію, щоб ще раз закріпити наш шлюб. Ми втрьох – я, Снєжка і священик – пішли далеко від всіх нагору, де відбувся наш повторний таємний обряд вінчання! Ось так, через 10 років ми знову обмінялися клятвами і обручками! Після ми спустилися до всіх і стали далі святкувати.

А потім наші друзі влаштували нам неймовірний сюрприз: це був театралізований обряд вінчання! Це було дуже смішно і в жартівливій формі: панотця грав наш друг Паша Алдошин, мої музиканти були "оркестром", "ансамблем" – було дуже красиво! Вони спорудили справжню халабуду на березі річки, прикрасили все квітами, було просто, як в казці!

Мій чоловік – однозначно та людина, на яку я повністю можу покластися. Я знаю, що, коли він поруч, жодні катаклізми не відбудуться, а якщо і відбудуться, то ми знайдемо рішення разом, і з корабля бігти ніхто не буде. До того ж Рома – великий романтик, чого тільки варте його освідчення або регулярні квіти вдома.

Пам'ятаю, якось напередодні дня народження Ромчика ми дуже посварилися, тому що я все намагалася вивідати, що він хоче отримати в подарунок, а він мені не говорив, вважаючи, що жінка не може дарувати подарунки чоловікам. Я довго думала, чим же його порадувати, і згадала, що він дуже любить зелень, квіти, дерева тощо.

Вранці в день його народження я тихенько встала з ліжка, вийшла з квартири і попрямувала до квіткового магазину. На вулиці на мене всі оберталися, тому що додому я тягла горщик з великою квіткою, яку тільки можна було купити. Тихо занесла подарунок і поставила перед Ромкою. Прокинувшись і розплющивши очі, він дуже зрадів такому сюрпризу.

Стосунки – це величезна робота і прикладати зусилля для збереження потрібно божевільні. Ми з Ромою завжди розмовляємо одне з одним, не накопичуємо образи в собі. У потрібній ситуації вчасно підставляємо плече одне одному і підтримуємо. Сім'я – це робота в команді.