Ядерна атака знищила дві третини жителів Хіросіми. У 1942 році його населення становило майже 420 тисяч осіб. Після 6 серпня 1945, коли в небі над містом спалахнуло 20-кілотонне "сонце", з них залишилося в живих лише 137 тисяч. В атомному вогні загинули практично всі чиновники та військові, що перебували саме в центрі міста. В тому числі і мер Хіросіми Авая Сенкіті.

Після капітуляції Японії американці намагалися занизити реальне число загиблих під час бомбардування Хіросіми. Згідно з даними, опублікованими в лютому 1946 року, з 306 545 жителів Хіросіми постраждали від вибуху 176 987 осіб. Загинуло і зникло безвісти 92 133 людини, важкі поранення отримали 9 428 осіб і легкі поранення - 27 997 осіб. Проте в цей список не ввійшли солдати і офіцери японської армії, а також ті, хто пізніше помер від променевої хвороби. Також експерти вважають, що і початкові цифри були серйозно занижені.

Американський крейсер "Індіанаполіс" під командуванням 46-річного капітана Чарльза Маквея, який таємно доставив атомну бомбу "Малюк" на Тініан (один із Маріанських островів) просто з Лос-Анджелеса, на зворотному шляху був знищений. З 1 200 осіб екіпажу і пасажирів вижили близько 300. Причому багато хто загинув від зубів акул. Крейсер, що йшов на острів Гуам, був торпедований японською субмариною "I-58" під командуванням капітана 3 рангу Мотицура Хасімото. Причому атакований американський корабель, імовірно, був двома "кайтенами" - керованими підводними човнами, морськими аналогами відомих "камікадзе". Капітан Маквей вижив, був відданий під суд, звинувачений у злочинній недбалості та звільнений з флоту США. Але пізніше реабілітований. А капітан Хасімото після війни повернувся в рідну Японію, працював на торговому флоті, а до старості – бонзою в синтоїстському храмі. Обидва моряки померли в 1958 році.

Літак, із якого було скинуто на Хіросіму атомну бомбу, його командир полковник ВПС США Пол Тіббітс назвав "Енола Гей", на честь своєї матері. А корпус "малюка", кількома годинами пізніше забрав життя сотень тисяч японців, був списаний написами, на зразок радянських - "На Берлін!" - на снарядах і бомбах, відомих за військовими фотографіями. Причому один із написів був залишений моряками загиблого кількома днями пізніше крейсера "Індіанаполіс".

Основною ціллю другого американської ядерного бомбардування була Кокура, запасною - Нагасакі. Однак через технічних неполадки бомбардувальника, дісталося лише Нагасакі. Крім Хіросіми й Нагасакі, були й інші "претенденти" на атомне бомбардування. Наприклад, Кокура, Нігато і навіть так зване "місто тисячі храмів" Кіото. До речі, останній пункт зі списку був викреслений буквально в останні дні перед початком операції. Врятував древнє місто експерт із Японії, колишній посол США, професор Едвін Рейсхауер.

Людей, які вижили після атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, японці називають "хібакуся", що означає "ті, хто зазнав наслідків вибуху". Попри те, що уряд надає їм всіляку підтримку і вони отримують спеціальну грошову допомогу, ставлення в суспільстві до них неоднозначне. І самі "хібакуся" і їхні діти відчувають проблеми з прийманням на роботу. З ними також неохоче вступають у шлюб, побоюючись народження дітей з відхиленнями. Багато японців досі вірять, що променева хвороба є спадковою.

Символом жертв атомного бомбардування став паперовий журавлик-оригамі. Їх щороку приносять у Дні пам'яті в парки миру, створені в Хіросімі та Нагасакі. Початок цієї історії - трагічний. Традицію заклала 12-річна Садако Сасакі. 6 серпня 1945 року дівчинці було всього два роки. Її будинок був повністю зруйнований вибухом, але сама вона не отримала опіків або поранень. Проте її все ж таки не оминула доля рідної Хіросіми - разом із матір'ю вона потрапила під радіоактивний дощ. У 1954 році їй був оголошений вирок - "лейкемія", яку в Японії називали атомною хворобою. Лікарі сказали, що надії на одужання немає, але Садако Сасакі продовжувала сподіватися. І вирішила втілити в життя викладене в старовинній японській казці, де говорилось, що найзаповітніше бажання людини, яка складе тисячу журавликів-оригамі, буде виконане. За легендою, дівчинка зуміла скласти всього 644 журавлики. Її друзі закінчили за неї роботу, і вона була похована разом із паперовими фігурками. Перший пам'ятник Садако Сасакі з паперових журавликів в руці був відкритий в Японії в 1959 році. Сьогодні пам'ятники дівчинці встановлені в багатьох містах світу. В тому числі, і в США.