Іловайський котел – можливо найтрагічніша сторінка в новітній історії України. В середині серпня 2014 року добровольчі батальйони разом з кількома підрозділами Збройних сил України зайняли частину міста Іловайськ на Донеччині.
Але вже за п'ять днів російські регулярні війська незаконно перейшли кордон і потрійним кільцем оточили місто.
Кілька днів облоги, в якій опинилися здебільшого бійці добробатів, і очільник Кремля Путін звернувся до бойовиків і закликав організувати гуманітарний коридор, яким українські добровольці могли б вийти з оточення.
Однак цей "зелений коридор" виявився пасткою. Адже, як свідчать російські військові, в них був наказ чекати виходу українських бійців і розстріляти колону.
Точну кількість українських добровольців, які виходили з Іловайська, нині назвати не може ніхто. Процес пошуку, встановлення, ідентифікації тих, хто не вийшов з цього котла, триває досі.
За даними розслідування Генеральної прокуратури України, в Іловайському котлі загинуло 366 бійців, поранення отримали 429 військових і добровольців, в полон потрапили 300 людей.
Долі кількох десятків бійців досі невідомі.
Деяких з них слідство вважає загиблими. Тіла таких бійців можуть бути поховані на окупованій території ОРДЛО, або на кладовищах в Дніпрі і Запоріжжі, як «тимчасово невстановлені захисники України».
Деяких вважають зниклими безвісти або полоненими без точного місця перебування.
Проте рідні тих, хто не повернувся з Іловайська, переконані, що їхні сини живі. Кажуть, бойовики Донбасу або Росія утримують їх у підвалах чи в тюрмах.
За чотири роки після Іловайського котла мами зниклих бійців певні, їхні діти повернуться додому.