Серед усіх супергероїв можна відзначити окрему групу персонажів, що не мають надздібностей. Ні Бетмен, ні Залізна людина не є безсмертними, не телепортуються, не трансформують своє тіло жодним чином, але вони — високоінтелектуальн
і, фізично та психологічно сильн
і люди.
Така собі комбінація генія, атлета й детектива. У своїй діяльності вони використовують різноманітні технічні розробки: суперкостюми, окуляри, що дають можливість бачити в темряві, пояси та щити, що збирають і продукують енергію, рукавиці, котрі стануть у пригоді в найвідповідальніший момент.
Хоча в одній із версій історії Тоні Старк (Залізна людина) і був заражений техновірусом, що вплинув на його нервову систему й дав можливість тілу синхронізуватися з костюмом, та все ж основним джерелом його суперможливостей є саме "залізні обладунки".
Тоні Старк часто подорожує у відкритому космосі, а тому життєво необхідними функціями його костюма мають бути подача кисню, регулювання температури й тиску повітря, захист від ультрафіолетового випромінювання та радіоактивних часток. А хіба не схожі костюми мають астронавти?
У комплекті до "обладунків" Старка йдуть і рукавиці, що дають можливість Залізній людині скеровувати потужні рушійні промені. Аналогічний, проте більш інтенсивний енергетичний потік може випромінюватися з нагрудної частини костюма.
Згідно з вікі-базою даних Marvel Comics, творці коміксу описують ці промені як «пучок мюонів високої щільності... спрямований магнітами, котрий фокусується в електростатичних лінзах».
Мюони є цілком реальними. Це – нестійкі субатомні частинки з негативним зарядом. Перші ідеї розробки зброї із застосуванням пучка субатомних частинок датуються 1950-ми роками. Згодом, під час Холодної війни, ініціатива створення такої зброї була детально розглянута американськими вченими в рамках Стратегічної оборонної ініціативи – програми США зі створення системи протиракетної оборони (за часів президентства Рональда Рейгана). Проте кількість енергії, необхідної для створення такого променя, зробила розробку цієї зброї вкрай непрактичною…
"Лати" Залізної людини є також екзоскелетом, що додає тілу Старка міцності та витривалості. Кілька систем екзоскелетів використовують уже сьогодні. Сфера їхнього застосування — це програми військового призначення та рятувальні роботи.
Супергерої, що не мають суперсил, але використовують прогресивні технології, є прикладами того, як людська фантазія може випереджати час.
У ХІХ столітті такі ідеї з творів Жюля Верна, як підводний човен чи гелікоптер, видавалися вкрай дивовижними, та згодом стали цілком реальними. Перша атомна субмарина, спущена на воду у 1955 році, отримала назву «Наутілус» на честь підводного човна капітана Немо, описаного Жюлем Верном у романі «Двадцять тисяч льє під водою».
Можливо, ті вигадки, які ми сьогодні вважаємо абсолютним божевіллям, одного дня стануть дійсністю. Бо наука не стоїть на місці. Чому б не припустити, що колись ми зможемо телепортуватися з Києва в Токіо за декілька хвилин або подарувати суперкостюм бабусі на Різдво?
Сподобався матеріал? Читайте більше статей у журналі "Куншт", який можна придбати на офіційному сайті видання.