Через два роки після розстрілів активістів Євромайдану Україна згадує героїв: квітами на Інститутській і Грушевського, сльозами родичів Небесної сотні, звітами влади і силовиків про замовників і виконавців убивств. У річницю розстрілів політики звинувачують один одного у зраді ідеалів Майдану, а мільйони українців запитують себе і владу, чи недаремними були жертви.
Відповіді на ці запитання є у тих, з кого почалася революція - нинішніх і колишніх студентів вишів, які відстоювали Майдан. Представники 5 університетів Києва, Львова та Івано-Франківська не бояться, що влада за критику назве їх "агентами Кремля", а суспільство - мрійниками, які досі вірять у краще майбутнє. Вони вимагають економічних реформ від чиновників і реформи свідомості від українців.
Студенти, які з Майдану пішли в АТО, хочуть гідних командирів і людських умов служби. Усі вони відверті та емоційні, і погоджуються в одному - незважаючи на війну і недолугих лідерів, ми маємо будувати країну, за яку загинули герої Небесної сотні. Заради них і самих себе.