НА ВАРТІ ІННОВАЦІЙ

У січні 2016-го року я разом з двома партнерами випустила перший в Україні коробковий сервіс для дорослих під назвою LoveBox. Якщо двома словами, це набори еротичних аксесуарів для особливих моментів. Призначені такі набори для пар, які хочуть відкривати нові сексуальні задоволення, але не знають, з чого почати, або що обрати серед величезного асортименту товарів для дорослих.

Унікальність такого рішення позбавляє пар незручності під час відвідування секс-шопів і болісного вибору серед широкого асортименту на сумнівних сайтах. На відміну від вітчизняних секс-шопів, оформлених вульгарно, наші набори отримали естетичний вигляд. На мою думку, це дозволяє українцям інакше поглянути на секс, з цікавістю і без сорому.

Найголовніше, що є всередині подарункових наборів, це картки з рекомендаціями, які ми розробляємо спільно з психологами. Вони мотивують пари виходити за рамки звичних стосунків і сміливіше говорити про свої бажання і очікування один від одного. Адже хороший секс – це не вроджений талант, а, насамперед, комунікація, обговорення в парі бажань партнерів.

Мій проект починався з сімейного бізнесу, яким керувала мама. Але потім в нашій сім'ї сталася трагедія, пов'язана з бізнесом, про яку не хотілося б згадувати. Після цього було багато спроб, помилок, сильна криза та пошук ефективних способів роботи. Через деякий час я відкрила в Миколаєві свій перший магазин. Він працював за концепцією, розробленою батьками. Але в процесі роботи я зрозуміла, що хотіла б продавати тільки українське взуття.

У мене народилася ідея щодо відкриття мережі. І в перший час здавалося, що це дуже легко і просто. Я проїхалася українськими містами, де хотіла б розвивати бізнес, загорілася ідеєю, прорахувала все, домовилася з київською фабрикою і почала діяти. На той момент у мене був ресурс, відкрила перший магазин з назвою київської фабрики. Все просувалося досить добре, поки я не зіткнулася з першими залишками взуття в кінці сезону. У зв'язку з цим реалізувати ідею з розвитку мережі не вийшло, і я зосередила всі сили на двох магазинах.

Я досить наполеглива людина. Коли стикаюся з проблемами, намагаюся знайти вихід із ситуації. Мене дуже хвилювало питання великих залишків, через які не було можливості отримати гроші з товару і закуповувати нові колекції, тому за період кризи я навчилася торгувати з найменшими залишками.

До того, як задумати найбільш грандіозний проект свого життя, я працювала і зараз трохи працюю в ІТ-індустрії. Проте завжди хотілося зайнятися власним бізнесом, у мене навіть були деякі спроби. Спочатку я займалася м'ясом для собак і на тлі цього виникла ідея зробити завод з виробництва корму. Та ідея виникла, а реалізація ніяк не приходила.

Я весь час думала над тим, чим я ще можу зайнятися, і якось зовсім раптово ця ідея виникла і обросла великими планами. Я живу в Києво-Святошинському районі і влітку цього року ми з сином, проїжджаючи повз Тарасівку, натрапили на величезне звалище з характерним запахом. Оскільки ми часто буваємо за межами нашої батьківщини, син знає, що в інших країнах набагато чистіше, і він поставив собі запитання, чому з цим ніяк не борються у нас. Ми з ним обговорювали проблему, що в Україні не сортують сміття, не перероблюють належним чином, тому воно лежить, смердить та псує атмосферу.

Власне, після цієї розмови, мене вже не припиняла відвідувати думка, що час зробити щось на благо майбутнього покоління і водночас заробити гроші. Тому виникла ідея створити підприємство, яке буде займатися збором сміття, зокрема, пластикових пляшок або буде сортувати вже наявне сміття і виокремлювати звідти пластикові пляшки, переробляючи їх на гранули. Ось так виникла ідея самого бізнесу. А потім, тільки-но я почала писати основні напрями, необхідні для реалізації бізнес-плану, побачила побачила інформацію, що на платформі КУБ від ПриватБанку запускають проект інКУБатор. Написала туди про свою ідею. Тепер посилено працюю над тим, щоб скласти чітку карту дій і розробляю бізнес-план.

Вже 8 років я займаюся типографічним бізнесом, у мене є своя друкарня, але з року в рік виникає одна проблема – сезон спаду. Як правило, це відбувається двічі на рік – влітку і кілька місяців взимку, коли устаткування простоює. Саме це мене і занурило в роздуми, який масовий продукт варто робити, щоб задіяти всі потужності свого виробництва.

Першими були думки робити дитячі екоіграшки, насамперед, із дерева і картону. Але після того, як я почав вивчати ринок і продукцію конкурентів, виявилося, що у своїх початкових переконаннях я був не правий. Вважав, що у нас багато імпортних іграшок, а якраз продукції українських виробників немає. Та після аналізу ринку виявилося, що конкуренція в категорії таких товарів, саме українського виробництва, дуже висока.

В принципі, ідея дитячих розвивальних екоіграшок досі не залишила, але кидатися в цю нішу дуже зайняту і насичену – поки немає фінансових і часових ресурсів. Тому наші подальші пошуки привели до екоканцтоварів. Ця ніша теж далеко не вільна, але в пошуках матеріалів і їхній реалізації ідея виявилася набагато простішою.

Я не сплю вже близько року. Ідея проекту народилася ще рік тому. Тоді я вперше познайомився з бізнес-тренінгами. Найцікавіше, що під час їхнього проходження не можна було курити, вживати алкоголь і дивитися телевізор. Але в один з вечорів я таки вирішив подивитися новини, у країні відбувалися такі події, що залишатися не в курсі було неможливо. Якраз тоді у випуску ТСН був сюжет про те, що в Україні неймовірно зросла кількість викрадень автівок.

І в цьому сюжеті один з персонажів заявив, що на цей момент від викрадення авто може врятувати тільки кнопка "секретка", яка розташована, образно кажучи, під сідушкою у власника авто. Ця технологія полягає в тому, що власники авто встановлюють тумблер або кнопку (в секретному місці), без натиску на яку автомобіль просто не рушить. Однак недолік цієї системи в тому, що викрадачеві достатньо всього 5-10 хвилин для того, щоб її знайти і відключити.

Тому ми пішли далі і розробили спільно з майстрами спеціальний блок управління, який приховано встановлюється на авто. Тобто, після цього завести машину можна буде лише після натискання кнопки на нашому спеціальному брелоку – пульті, направивши його в секретне місце в салоні автомобіля, і тільки після цього розблоковуються такі системи як бензонасос, стартер, запалювання, форсунки, інжектор тощо. Тобто, ми свідомо робимо авто неробочим, що не дозволяє викрадачеві його поцупити.