Тато, який вміє змінити підгузок – це вже не десь там, в європах чи в кіно – все частіше поруч, в Україні. Звісно є ті, що ні бум-бум, але це точно не те, чим модно хизуватися у жіночих компаніях. Активне татство – в тренді! Серед маминих помічників - беззаперечне лідерство утримує Бабуся. Серед найновіших сервісів – кваліфіковані бейбісіттери або коворкінги для мам.

Але батьківство – ось що укріплює позиції і мене, відверто, дивує! Адже у нашому традиційному суспільстві комплекс годувальника мало кого бентежить і нормою сприймається розділення обов'язків на чоловічі і жіночі. Це статистика, але на своєму шляху я бачу тих, хто сформує нову статистику.

На курсах для вагітних нас було дев'ятеро. Лише одна дівчина готувалася до пологів сама. Чоловіки інших - вели конспекти і уточнювали на якому сантиметрі розкриття матки чого слід очікувати. Чоловікову допомогу на пологах я досі не можу перебільшити. У мене, справді, є відчуття, що народжували ми утрьох: я, він і донька. Ще, мене вагітну, не міг оминути мій колега – брутальний бородань Андрюха – все хотів поговорити про головне. Дуже пишається тим, що на пологах дружини був присутній двічі і радив мені як обирати пологовий та як розмовляти з лікарями. Час від часу з рюкзака Андрюхи випадає як не викрутка, то якась рожева заколка.

Я постійно помічаю чоловіків з немовлятами: у пісочницях, на сімейних святах, у клубах розвитку. Вони не бояться "жіночих" справ. Вони ними пишаються. Щонеділі мій чоловік йде з Агнією у басейн для грудничків при районній дитячій поліклініці. Крім нього - там семеро татів! Так, це вихідний день, але моя Агнія там – найстарша, а решті – від двох місяців до року. І ці маскулінні тата з ними не лише пірнають, а і підгузки змінюють, і тендітні попки обробляють.

Я за цим спостерігаю і тішуся. Здається, ми прямуємо до тієї ідилічної картини, яку я бачила у подорожі північними країнами. У Фінляндії, Швеції, навіть в Естонії – дуже багато батьків з дітьми до року у громадському транспорті та на публічних заходах. І серед них – багато малюків прив'язані до таткових животиків. І тата мені, тоді ще не мамі, здалися іншими. Привабливими чи що. Вони не були затуркані та примушені. Вони спокійно йшли собі, сьорбаючи каву і теревенили між собою, чоловіками. І візочок та дитина у переносці ніяк на ту їхню впевненість не впливали. Ба більше, додавали бали до їхньої самооцінки. Принаймні, я ними захоплювалася.