Я не ходила на жоден практикум з грудного вигодовування. Ганебно прогуляла уроки. Натомість, конспекти вів мій чоловік. І ці мої прогули в свій час далися взнаки. Бо – бац! - і я мама, і під боком – дитина! Їй треба їсти. І вона їсть! Це найдивовижніше відкриття для мене: дітей вчити не треба, керовані інстинктом, вони все самі роблять правильно. Якщо мама – спокійна і не заважає. Але вразлива у ці перші дні жінка підпадає під пресинг старшого покоління та медперсоналу. "Молоко є? Треба робити масажі!" - дзвонить моя мама. "Коли підгодовувати будемо? Вона втрачає у вазі!" - під час огляду каже лікар.
Я ладна була на все, аби напевно знати, що чиню правильно. І от саме в цей панічний момент знадобилася розсудливе і спокійне чоловікове: "Все добре. Її втрата ваги – фізіологічна, на третій день буде молоко, треба змінювати груди і не заважай їй смоктати досхочу…" - і щось там ще зі своїх конспектів. Я заспокоїлась і – у нас була ідеальна історія годування. Без жодної краплі суміші та навіть води до півроку. Без болю, дієт та домашнього арешту.
Отже, спокій, знання і підтримка – запорука здорового початку життя. Трохи зруйнованих міфів з таткових конспектів – мамам в допомогу. І щоб мій досвід не був єдиним доказом – аргументи фахівців на додачу. Смачного! – вашим діткам.