Олеся Жуковська

медсестра
"11:44. 20 лютого.
Я помираю".
"11:44. 20 лютого. Я помираю" - таке повідомлення написала у соціальній мережі дівчина-медик Олеся Жуковська, історію якої знає тепер вся країна.

Вона приїхала допомагати на Майдан за 250 км від рідного дому, нічого не сказавши батькам. А 20 лютого отримала важке поранення у шию, і дивом залишилася жива.

"Я була вдома, коли мені зателефонували друзі, сказали, що на Майдані починається щось страшне. Я заїхала у Михайлівський собор, взяла медикаменти і спустилася на Майдан", - згадує Жуковська.
Було чутно постріли, але чогось особливо помітно не було. Біля Лядських воріт я побачила знайомих. Стояла там разом з ними. І раптом – постріл.

Я не зрозуміла, що відбулося. Думала, граната. Ніколи не забуду очі мого друга, який повернувся до мене з криком: "О Боже, у тебе влучив снайпер!". Я побачила кров і зрозуміла, що мене поранено. Відчула нестерпний біль, злякалася, що помираю.
В цьому секторі, де я стояла, я була першою, в кого влучила куля. Потім там снайпер розстріляв ще десятьох. Прицільно у сонну артерію. Ніхто не вижив. Поруч стояла швидка, і це мене врятувало. Якби її довелося викликати, я б не вижила.

Я була на Майдані з кінця грудня. Чергувала, розносила ліки, приймала пацієнтів у КМДА. Було страшно, так. Але я була там потрібна. Реабілітація не знадобилася, я дуже швидко одужала. Зараз я живу в Києві, навчаюся у Богомольця [медичному університеті], все добре", - розповіла Леся.