А поляки не мовчать
Потрібно почати писати: Федеративна Республіка Нацистська, замість слова німець вживати нацист, нацистська промисловість, нацистська столиця Берлін і т.д.
Юрій Винничук
Ще Іван Мазепа писав: "горе тій чайці, чаєчці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі", маючи на увазі Україну.
Якось воно вже так складається, що хто не йде, то скубне. Особливо частенько люблять скубати сусіди зі Сходу. І що ми їм такого поганого зробили?
Ну, от здавалося б, кухня. Готування їжі. Важко навіть уявити собі, яким чином можна під час такого кулінарного шоу притягнути за вуха українців. А от можна!
Івана Ургант на кулінарному шоу "Смак" похвалився: "Я порубил зелень, как красный комиссар жителей украинской деревни".
А потім до гостя Адабашьяна: "Вы почистили мой клинок".
"Я просто останки жителей стряхиваю", - відповів той.
Гості передачі привітали цей неймовірно дотепний діалог дружнім сміхом. Бо що може бути смішнішим за порубаних українців?
Воно якби це десь у поважнішій країні, то такому, вибачайте на слові, Урганту вже б ніколи не довелося ступити ногою на ту землю, жителів якої він так весело "порубав". А програма "Смак" навіки зникла б з телеекранів.
Але ми є ми. Наша космополітична камарилья й сама не проти так пожартувати. А якщо хтось і обурюється, то одиниці. Ну і Микола Томенко, який звернувся до МВС з листом, в якому нагадав, що Ургант працює також і для українських телеканалів. Виходить, що він таким чином віддячив власникам каналів.
Але ми ж знаємо тих власників. Ледве чи вони відмовлять московському халтурникові у співпраці.
Наскільки Ургант людина нахабна свідчить те, як він вибачився. Не на телебаченні, а лише у своєму Твіттері: "Я прошу прощения у всех жителей Украины, которых задел мой неуместный комментарий в последнем выпуске программы "Смак". В качестве самонаказания обязуюсь готовить в этой передаче только борщ, вареники, галушки по 2018-й год включительно. А всех родившихся у меня с этого момента детей, вне зависимости от пола, называть Богдан. Ваш Иван "Подчеревок" Ургант. Стыдно, Ваня, стыдно...".
Позаминулого тижня я писав про німецький фільм "Наші матері, наші батьки", в якому звучить фраза "українське гімно" на адресу українських поліцаїв у... Смоленську.
Так виглядає, лише я один тим фільмом і обурився. А тим часом поки українці спали, фільмом уже встигли обуритися поляки та навіть німці. Останні глибоко засумнівалися, чи справді німецькі вояки були аж такими жорстокими? Вочевидь, давненько німці не оглядали воєнних фільмів. Може б і зараз мало хто звернув увагу на фільм, якби не стаття у популярній бульварній газеті "Bild", де автор статті уже засумнівався з іншого приводу: "Чи справді польські партизани були такими антисемітами?"
І дає ствердну відповідь, пояснюючи це тим, що польські партизани належали до Армії Крайової, яка боролася за незалежну Польщу, і були націоналістами. А де націоналізм - там і антисемітизм. Усе дуже просто. Врешті решт у всій Східній Європі антисемітизм був настільки поширеним, що нацистам це тільки полегшувало процес винищення євреїв.
Славомір Сєрадскі wPolityce.pl пише про статтю в "Bild": "Варто звернути увагу, що коли мова про "націоналізм" і "екстремальний антисемітизм" АК, то супроводжує цю тему іменник "нацисти". Іменник "німці" теж з'являється у статті, але тільки раз: "Марлен Дітріх, німкеня, але американська громадянка, співала військам США відомий хіт, який подобався по обидва боки фронту".
Такий поділ на німців, які, воюючи на заході, співають пісні, що подобаються американцям, і на нацистів, які на Сході мордують євреїв, бо мають багато спільного з "націоналістами" з АК, тільки на перший погляд здається випадковим збігом. Особливо якщо ми поглянемо на це через призму численних "помилок" у німецькому пресі на зразок "польські табори смерті".
Відгуки поляків про фільм просто таки заатакували інтернет:
"Вважаю-що ми маємо достатньо приводів для того-щоб почати маніфестації під їхнім посольством".
"Це явна агресія перед Польщею і мільйонами поляків, по-звірячому винищених шкопами (так зневажливо називають у Польщі німців, – ред.) під час війни. Упокорювання Польщі має на меті фінансовий грабіж темного тубільного люду. Візенталь навіть погрожував кілька років тому: якщо Польща не віддасть державі Ізраїль 65 мільярдів дольців за залишене в Польщі після німецького геноциду майно євреїв, то нас чекатиме неймовірний масштаб приниження. Шкопи, що були катами, розплатилися, а тепер помагають гноїти НАС! Може, ми врешті прокинемося!"
"Вчора я оглянув цей серіал і звернув увагу як представлено німців, поляків і AK. Більшість німців - то добрі німці, які є жертвами нацизму і ситуації. Ситуація їх змусила до війни, до вбивання, але в серцях вони залишаються добрими порядними людьми. Вбивають бо мусять, хоч їм і прикро і мають докори совість. Стараються помагати євреям, навіть з ними дружили до війни, але не завжди в стані євреям допомогти. Поганих німців - нацистів є лише кілька. З поляків два добрих, решта погані (не люблять євреїв)".
"Я думаю що молоді німці, може, не часто але інколи задають собі питання чи мій улюблений дідусь не був випадково злочинцем під час війни. Будучи поляками, ми не маємо цієї проблеми".
"Потрібно почати писати: Федеративна Республіка Нацистська, замість слова німець вживати нацист, нацистська промисловість, нацистська столиця Берлін і т.д. Адже вони й самі замість "німець" вживають слово "нацист", то будь ласка, чому ні? Небавом і приживеться".
"Німці – то свині. Наш уряд нічого не робить. Але цей фільм мусить мати фінал в суді. Треба вимагати заборони транслювання цього фільму, публічного вибачення і мільйонного відшкодування".
Дісталося від принципових поляків і українцям: "Фільм справді характерний. Всі там добрі ... крім поляків з AK, які займаються переслідуванням євреїв і підрізанням горлянок. Але підрізання горлянок – то, напевно, не був польський метод, і якщо десь його застосовують, то на Україні і на Балканах".
Оскільки окремі дописувачі почали у всьому звинувачувати євреїв, заперечуючи Голокост, хтось із читачів зажартував: "Жиди самі вигадали Голокост. Самі заснував Треблінку, Майданек, Біркенау, Собібор. Самі себе туди вивезли. Самі себе загазували. Самі спалили свої трупи. Самі потім про людське око знищили ці табори. А за кільканадцять років після війни самі собі заплатили відшкодування за Голокост. Якого зовсім не було!!!!!"
Хтось тверезіший додав: "На жаль є в цьому чимало правди, польський антисемітизм в той час був просто органічний. Поляка за вбивство єврея не чекало жодне покарання. Тому жадібне примітивне селянство, шумовиння з міст і містечок охоче користали з такої ситуації. Твердження, що чогось такого не було є звичайною нісенітницею.
Треба всього лише поцікавитися, де була в той час AK коли цілі села влаштовували полювання на євреїв, що ховалися в лісах".
А загалом поляки, помітивши несправедливість стосовно себе, не помітили такої ж несправедливості щодо українців, де ця несправедливість ще більша. Бо коли стосовно поляків, росіян і самих німців бачимо сякий-такий баланс – одні добрі, інші погані – то стосовно українців такого балансу нема: усі погані, усі кати і гівно.
І якщо росіяни та поляки у фільмі розмовляють хоч і поганою російською та цілком доброю польською, то українці чомусь розмовляють російською. Режисер і сценарист не мають, виявляється, зеленого поняття про те, що за народ живе в Україні. Вони навіть не знають, що Смоленськ – це вже не Україна. Звідки там взялися українські поліцаї?
І тут подумалося: а чи нам не пора маніфестувати перед німецьким посольством?
Юрій Винничук