Геракл Олексійович Порошенко?

На днях несподівано "відкинувся" екс-депутат і "бютівець" Віктор Лозінський. Для тих, хто стежить за життям країни, але досі не вивчив кримінального жаргону, уточню, що "відкинувся" - це означає "вийшов на волю". Шкода, що національні телеканали не показали нам, як "вертухаї" (охоронці) в костюмчиках від "Бріоні" проводять свого кращого "політв'язня" до воріт зони, пускають скупу чоловічу сльозу зі словами "побільше б нам таких".

Звільнення Лозінського є одним з чергових свідчень розбалансування влади в країні. Іншими словами, середня управлінська ланка "втратила страх". Сьогодні будь-який "вертухай" у змові зі слідчим та суддею може випустити будь-кого, як, зрештою, будь-кого і посадити. Законність визначається лише певною сумою грошових знаків. Це справжнісіньке свавілля. Воно було й за попередніх режимів, але право на свавілля тоді було централізовано і піднято на самісіньку гору. Скільки б грошей не було у Лозінського, але без санкції радника президента Андрія Портнова "вертухаї" та слідчі в подібні рішення не бавилися. А сам Портнов тоді перестраховувався, кожен раз отримуючи санкцію на подібні маніпуляції від першої особи.

Сказане абсолютно не означає, що режим управління правоохоронною системою Януковича-Портнова - це добре, йдеться про інше: в країні повинна існувати владна вертикаль, і будь-який, даруйте, "щабель" цієї вертикалі має виконувати свою функцію. А завдання громадянського суспільства, а також партійного сектору, домагатися, щоб перші особи цієї вертикалі інсталювали винятково законні, патріотичні алгоритми роботи, щоб державна машина не працювала на одну сім'ю.

Звільнення Лозінського – свідчення того, що зникнення Януковича стало сигналом до анархії в системі управління. Що раніше було дозволено лише Юпітеру, то тепер доступно кожному бику. Умовний чемодан з грішми стає відмичкою до маніпулювання законом, національними ресурсами, дає доступ до державної машини. Високопосадовці Міністерства оборони "зливають" подробиці АТО терористам, авіадиспетчери повідомляють бойовикам таємні дані про рейси військових літаків. Та що там дивуватися скромним диспетчерам, якщо одна з парламентських фракцій відверто працює на адептів Сім'ї.

Йдеться про комуністів Калетників та "Свободу". З одного боку, у медіа чимало інформації про те, що міністр сільського господарства - "свободівець" Ігор Швайка - де-факто здав відомство в оренду людям Калетника-старшого, вони й надалі контролюють схеми, потоки та землі, а з іншого - генеральний прокурор-"свободівець" Олег Махніцький зробив настільки слабеньке подання про позбавлення депутатської недоторканності Калетника-молодшого, що проти внесення цього документу на сесію ВР голосували навіть прихильники арешту колишнього віце-спікера. Можна назвати й інші приклади: ось урядовий уповноважений з питань боротьби з корупцією Тетяна Чорновол наводить докази, що Міністерство юстиції дивним чином працює на юного олігарха Курченка, докладаючи зусиль, аби держава не націоналізувала його активи.

Вже це писав, але не можу не повторитися: ми часто думаємо, що після Майдану суспільство стало іншим. На жаль, ні - традиційно наслідками революції користаються мародери та негідники, а інформаційне суспільство лояльне до них, і далі вважаючи їх соратниками та однодумцями. Тому найважливіше завдання для громади – це нетерпимість до негідників, під якою б маскою вони не крилися.

Завдання ж для влади (у нашому випадку – для Петра Порошенка) – відновлення керованості вертикаллю. Для початку:

– не продавати посади за гроші та позабирати портфелі в усіх, хто купив їх. Ми пам'ятаємо, що усі "блатні" міліціонери в Одесі та на Донбасі стали першими посібниками бандитів та бойовиків;

- карати за провини. Слід притягнути до кримінальної відповідальності усіх чиновників, хто причетний до розпродажу посад. Наприклад, за результатами подій в Одесі медіа написали про всіх депутатів та посадовців від "Батьківщини", які влаштували аукціони "посад". Що заважає провести розслідування та притягнути їх до відповідальності? Слід встановити всіх учасників змови зі звільнення Лозінського і на їх прикладі показати всім іншим службовцям, що таке "життя по-новому".

Справа не в Лозінському і не в "Свободі", а в тому, що завдяки "бикам" і тим занадто великим можливостям, що відкрилися їм, ми не рухаємо вперед, а заходимо на повторне коло, яке повертає нас на десятиріччя назад. Ті ж самі надії, перспективи, що завершуються "ширкою" та породженням управлінського монстра, який геніально зможе використати урядовий безлад на свою користь. Пора вже зачистити Авгієві стайні.