Право на захист Криму

Упор делается на приобретение агентуры и контактов в структурах власти, вооруженных силах, органах безопасности, оборонных, научных учреждениях.

"Рука Москвы — записки начальника советской разведки", Леонид Шебаршин

Виконувач обов'язків міністра оборони України І.Тенюх офіційно завив: "Де-юре відкритої агресії немає, Росія офіційно не визнає присутність своїх військ у Криму, називаючи їх "загонами самооборони". Тому будь-які активні дії української армії щодо стабілізації ситуації в Криму можуть бути представлені міжнародній спільноті як застосування сили проти власного населення".

Такої відвертої брехні я не чув давно. Звісно, це може бути проявом найбільшого в світі непрофесіоналізму, але такий варіант ще страшніший за відверту брехню.

Є такий закон, про який в.о. міністра, здається, забув або взагалі ніколи не знав — закон "Про збройні сили України". Стаття 1-1 вказаного закону визначає випадки, коли наші військові мають право застосовувати зброю в мирний час.

Серед них є забезпечення виконання покладених на Збройні сили завдань щодо відсічі можливої збройної агресії проти України та забезпечення недоторканності повітряного і підводного простору в межах територіального моря країни. Зверніть увагу, що закон надає таке право й за наявності можливої збройної агресії, тобто такої, щодо якої кажуть "де-юре відкритої агресії немає".

Закон "Про оборону України", окрім того, що ч.2 ст.4 зобов'язує органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживати заходів для відсічі агресії, ще й визначає поняття збройної агресії.

Виконувач обов'язків міністра оборони міг просто ще не вивчити цей закон, тож допоможемо йому. Цим законом збройна агресія визначається, зокрема, як:

• блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;

• засилання іншою державою або від її імені озброєних груп нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що він є рівнозначним вторгненню або нападу збройних сил іншої держави або групи держав на територію України;

• окупації або анексії частини території України чи нападу збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Міжнародна спільнота знає, судами якої країни було заблоковано наші бойові кораблі. І.Тенюх міг забутися, офіцерами якого корабля нашим морякам висувався ультиматум, але міжнародна спільнота те пам'ятає.

Так само наш міністр, мабуть, забувся про появу на півострові поблизу Перекопу російської реактивної артилерії та бронетехніки, порушення військовими літаками РФ повітряних кордонів України.

А також що на території Криму повно формувань російських "казаков" (не плутати зі справжніми Козаками), яким Росія офіційно надавала і надає підтримку і допомогу, а наші вертольоти блокуються вертольотами російських збройних сил, наші військові частини обстрілюють, а по місцях несення служби пристрілюються снайпери.

Звісно, що офіційно російських збройних сил в Криму немає. Але офіційного визнання цього факту й не потрібно, адже дії Російської Федерації і так за законом "Про оборону України" вже є актом збройної агресії.

Чи І.Тенюх може якось інакше пояснити те, що в розпорядженні нерегулярних формувань під прапорами РФ, які відкрито діють в її інтересах, така величезна кількість російської військової техніки і російської зброї, які вже використовуються проти України?

Нехай російських військ на території Криму офіційно немає, але міжнародна спільнота постійно попереджає РФ і вимагає відмовитися від агресії відносно України. Чи це не доказ того, що на міжнародному рівні вже визнали, що нам (як мінімум) загрожує збройна агресія з боку Росії?

На мою думку, цього більше ніж достатньо, аби слідом за міжнародною спільнотою й наші органи військового управління згадали про свої обов'язки щодо оборони України. Наше Міністерство оборони зобов'язане вжити заходів до звільнення наших заблокованих військових кораблів, підсилення захисту кордону між Кримським півостровом і Російською Федерацією та протидіяти можливій збройній агресії з боку РФ.

Виконати цей обов'язок можливо лише увівши наші війська на територію Криму з метою підсилення гарнізонів вже заблокованих частин і їх подальшого розблокування, зняття блокади наших кораблів, організованої російськими військовими кораблями, відновлення роботи системи протиповітряної оборони з метою недопущення порушень повітряних кордонів України повітряними судами збройних формувань інших держав та вчинення інших дій з метою запобігання збройній агресії.

Звісно, що бойовики, які перекрили підходи до Криму, відкриють по нас вогонь. І тоді наші військові, відповідно до тієї самої статті 1-1 ЗУ "Про збройні сили України", мають право застосовувати зброю в мирний час для "самозахисту в разі застосування зброї проти них або загрози такого застосування, а також у разі будь-яких дій, що можуть призвести до нанесення значних матеріальних збитків об'єктам, які прикриваються ними, за місцем дислокації чи в районі виконання завдань".

Разом зі збройними силами України, відповідно до ЗУ "Про внутрішні війська МВС України" можна використовувати і сили Внутрішніх військ, оскільки це і є їхнім прямим обов'язком.

Якби було бажання, то наше законодавче поле, яке в даному випадку аж ніяк не суперечить міжнародним стандартам, дозволяє проведення сумісної операції Внутрішніх військ МВС та Збройних сил з метою стабілізації ситуації в Криму.

Все, що я тут виклав, звісно, є моїм оціночним судженням стосовно виконувача обов'язків міністра оборони І.Тенюха. Але кожен може відкрити ті закони, на які я спирався, прочитати їх і зробити власний висновок.