Атака гламурних клонів
Про те, що краса – це страшна сила, знає кожна жінка на теренах пострадянського простору. Але не слід сприймати цей вислів буквально, застерігає Олена Концевич.
Мій приятель нещодавно повернувся з ділової поїздки Європою. Як заведено, ми пішли на каву "обмити" вдале повернення і, звісно, розмова не могла не торкнутися європейського життя-буття, бо питання "як там у них?" у нас в крові ще з часів Радянського Союзу. На його слова, наших дівчат там помітиш одразу. Наприклад, німкені чи шведки на щодень одягнуті просто, в якісь джинси, светри та кросівки, і користуються мінімумом косметики. Їх девіз – якість та зручність. Коли вулицею йдуть наші красуні, на них зглядається половина перехожих, думаючи, що у місто приїхало кабаре чи стрип-шоу: босоніжки на 12-сантиметровій шпильці, тонни золота на шиї та на пальцях, ультраміні, котру можна було б уже й не одягати, бо вона все одно не рятує, велетенське декольте, бойові барви на обличчі... Посперечатись у абсурдності свого зовнішнього вигляду з українками можуть хіба що псевдокрасуні з Москви. Але це вже дуже запущений варіант – вони на шпильках ходять навіть на пляжі та у аеропорту.
У нас чомусь вважається, що жінка – це своєрідний "манок": щодень вона повинна виглядати так, ніби її продають за шалені гроші якомусь шейху в його гарем. Шейхи, звісно, на таке можуть купитися, бо їхні власні жінки скромно носять паранджу і одразу всіма Богом даними принадами на вулиці не світять. Однак крім любителів екзотики навряд чи комусь підійде така "врода": от уже мінімум років десять світ живе за канонами природної краси, з котрою не має нічого спільного те, що виробляють з собою наші панни, надивившись на "богему" по телевізору. А класичний "взірець", нав'язаний наївним дівчаткам та жіночкам (а нерідко навіть хлопчикам) різними зірками, котрі прагнуть привернути до себе скандальну увагу, неодмінно включають наступні елементи.
Нігті. Якось, ідучи в громадському транспорті, я ледь не стала жертвою дамочки, котра чомусь вирішила, що загострені на кінцях 5-сантиметрові пазурі – це неймовірно гарно. Я, майже позбувшись ока, цієї думки не поділяла, й не поділяю досі. Усі знають, що руки й нігті – це візитна картка кожної людини, і якщо у жінки вони доглянуті, то це однозначно запорука того, що жінка стежить за собою. Однак "доглянуті" нігті навряд чи означає, що потрібно наростити у салоні гелеві пазурі, ідентичні за довжиною до пальців, і нагадувати Фредді Крюгера. Плюс, надмірна любов до французького та інших манікюрів, коли дамочки чіпляють на нігті паєтки, метеликів, сердечка і квіточки, і розписують так, що аж у очах рябіє, призводить до того, що не просвіщенним у справах краси може здатись, що у вас не манікюр, а грибок.
Волосся. Або воно має бути білим, або більше ніяк. Спалені пергідролем білі коси, що виглядають мов солома, найкраще пасують у тандемі з "маскою з йоду" (про цей феномен – трохи далі), і обов'язково мусять бути довгими – якщо природа не наділила вас пишним волоссям, воно елементарно нарощується в салоні. Мати волосся кольору іншого, аніж ультра-блонд (напевно, аби одразу було видно, хто перед тобою), – автоматом немодно і не гламурно.
Губи. Коли юна Анджеліна Джолі взялася завойовувати Голівуд, їй і на гадку не спадало, що жінки усіх континентів запрагнуть мати такі ж спокусливі пухкі губи. Анджеліні можна пробачити – у неї пишні вуста від природи. Та навряд чи можна пробачити те, що кожна друга "гламурна" дама нагадує Даффі Дакка. Обвислі, безформні, обмащені рожевим смальцем велетенські варґи на пів-обличчя, котрі вже отримали народну назву "дакфейс", навівають жах, коли їх господині ворушать ними, розмовляючи.
Втомлені сонцем. Вони ж жертви солярію, вони ж шкварки, вони ж "любительки маски з йоду". Не всі можуть дозволити собі по 3-4 рази на рік літати на Багами по природну засмагу, а засмага – це ж так гарно! От і смажаться безбожно жінки в соляріях, доводячи свою шкіру до аномально коричневого кольору, котрий попри те, що старить, навіває анекдот про негрів у шахті. Плюс, такі нон-стоп візити в солярій є невимовно канцерогенними і можуть спричинити рак, але що це значить, коли на кону – нелюдська краса.
Шпилька. Акуратний каблук – одвічний жіночий козир. Адже на підборах будь-яка нога виглядає довшою та стрункішою. Наші пані та панночки взяли це на озброєння, і часто-густо без підборів не виносять навіть сміття – аж раптом хто побачить у домашніх капцях! Попри те, що кожен божий день ходити у каблуках незручно і навіть шкідливо для здоров'я, жіноцтво вперто купує найекстремальніші шпильки, котрі лише може знайти, і несамовито мордується, однаково доводячи, що це зручно. Особливої уваги заслуговують особи, котрі, аби виграти кілька зайвих сантиметрів, носять у офіс стриптизерські туфлі. Тут здоровий глузд просто викидає білого прапора.
Бюст. На щастя, поки що тенденція носити у пазусі силіконовий бюст 5-го розміру, котрий взимку гріє, а влітку дає тінь, ще не поширилась на всіх пересічних громадянок нашої країни. На тих же, на кого вона, тенденція, таки поширилась, часто важко дивитись спокійно – адже, погодьтесь, куценька дівчинка з ніжками, мов у кози ріжки, попереду котрої виступає велетенський, на слова власниці, "природній" бюст, викликає жаль. Якщо не сміх.
Усі барви веселки. Чорний колір, котрий ніколи не виходить з моди, у гламурних не в фаворі. Так само, як не в фаворі у них спокійні пастельні та натуральні кольори – адже красу повинні бачити усі! Тому в фаворі усі відтінки рожевого, а також леопардовий принт. І все це, бажано, щоб із золотом. Ідеально – рожево-золотий леопард відтінку "вирви око".
Сумочки та інший мотлох. Якщо у вас, боронь боже, нема сумки з останньої колекції Луї Віттона – ви безнадійна. Те, що це Прада, Біркін чи Валентіно, повинно бути надруковано на всьому, що на дамі одягнено, сливе на лобі надруковано. Навіть якщо в тандемі з модних шмат дама нагадує безсмаковне опудало. Бідолашні вважають, що комусь, крім них, є діло до марки ганчір'я, котре вони на себе навішали. Хоча кохають, дорогі, не за "праду". І заміж беруть не за "габбану".
Найсмішніше (і найпечальніше), що, витрачаючи неймовірну кількість часу і грошей на "самовдосконалення", наївні щиро вірять у те, що такими (напівсиліконовими, з розпухлими пельменями замість губ і з "копитами" на ногах) вони більше сподобаються чоловікам, тоді як левова частка мужчин не читає модних журналів, не тямить у модних кутюр'є, та й красу любить нормальну, земну, а не "тюнинговану", немов у якихось інопланетян. Зрештою, як казав один популярний персонаж, "умом надо отличаться", любі жінки, а не кількістю ботоксу чи довжиною кігтів на руках і ногах. Бо уколи ботоксу в мозок, на жаль, вчені вигадають ще не скоро.