Чи буде світло у "єдиному вікні"

Отримання різних довідок і виписок, занесення інформації в держреєстри, оформлення закордонного паспорта - те, що займає в країнах Європи кілька хвилин і вирішується за один візит, в Україні перетворюється на ходіння по муках.

Найбільше дошкуляють українцям черги і паперова тяганина. І хоча українська влада робить спроби демонтажу бюрократичної машини, назавжди попрощатися з закритими кабінетами і паперовим діловодством ніяк не вдається.

Нещодавно ІТ-волонтери представили проект громадського веб-порталу державних послуг. Абсолютно позитивна ідея. Тільки потрібно пам'ятати, що Україна перебуває на початку електронного шляху, і що з сотень різних адміністративних послуг розпочато роботу лише над кількома з них, та ще й у пілотному режимі.

Навіть у маленькій та "оцифрованій" Естонії 20 відсотків населення ніколи не користувалися Інтернетом, не кажучи вже про Україну. За багатьма популярними послугами, як-от за паспортом, громадянам, як і раніше, доведеться звертатися особисто. І, звісно, краще це робити в одному місці, так званому єдиному офісі, ніж мотатися між офісами різних владних структур.  

В Україні інтегровані офіси називають центрами надання адміністративних послуг (ЦНАП). Задум створення ЦНАПів полягав у тому, щоб громадяни могли вирішувати більшість "бюрократичних" справ з органами влади в одному місці. Звичайно, таке місце мусить бути комфортним, з максимальною кількістю прийомних годин, мінімальними чергами (а краще – без них взагалі) тощо.

Успішною роботою "єдиних вікон" можуть похвалитися переважно у  великих містах. До передової Вінниці протягом останніх років додалися Івано-Франківськ, Луцьк, Хмельницький, Харків, Чернігів, Черкаси та інші. Здавалося, що тенденція зі створення таких офісів в Україні стала загальновизнаною, бо навіть була "зацементована" законодавчо. Проте відчувається, що не всі політики підтримують цю ідею.

Протягом останнього року склалася майже патова ситуація. Міста і райони завмерли від невизначеності державної політики. Вони не інвестують зусиль у створення "єдиних вікон", бо з'являються урядові ініціативи (наприклад, розвиток окремих паспортних офісів Державної міграційної служби, законопроект МВС щодо "сервісних центрів МВС" тощо), які не лише ускладнюють утворення ЦНАП, навіть ставлять під сумнів саму ідею.

Фактично має місце боротьба двох підходів між створенням єдиних офісів з надання адміністративних послуг і домінуванням відомчих

Фактично, має місце боротьба двох підходів між створенням єдиних офісів з надання адміністративних послуг і домінуванням відомчих, хоча перевага перших є очевидною.

Наприклад, для того, щоб здійснити реєстрацію народження дитини, сьогодні треба витрачати багато часу і нервів на відвідування трьох різних органів – РАЦС (система Мін'юсту), Державної міграційної служби (система МВС) та Управління соціального захисту (в міськвиконкомі чи райдержадміністрації), і проходження відповідних бюрократичних процедур. Адже необхідно здійснити реєстрацію самого факту народження дитини, реєстрацію місця проживання дитини, отримати призначення допомоги при народженні.

У разі включення цих послуг до компетенції "єдиного вікна"  ці три справи могли б вирішуватися за один візит. Економія часу буде колосальною. В Україні складає біля 500 тисяч дітей щорічно. Навіть приблизні розрахунки показують можливість заощадити 1 мільйон робочих людино-днів.

У "єдиних вікон" є й інші переваги. Одна з них -  це територіальна доступність. Зокрема, подібні офіси повинні бути відкриті у кожному місті обласного значення і при кожній районній державній адміністрації. Наразі декларується наявність понад 660 "єдиних вікон", хоча більшість з них ще потребують удосконалення. В той же час, наприклад в системі ДМС відкрито 20 спеціальних офісів ("Сервісний паспорт"), та й то незаконно. У системі ДАІ МВС наразі є 238 центрів МРЕВ та задекларовано намір створити на їх основі 60 спеціальних "сервісних центрів МВС". Отже, чисельність відрізняється на порядок. Більше того, "єдині вікна" мають можливість відкривати територіальні філії, що додатково наближує послуги до споживча (наприклад, у Вінниці таких філій – 3, у Харкові – 10, у Кривому Розі - 7).

Також для належних ЦНАП характерні: "відкрите (некабінетне) приміщення", умови для осіб з обмеженими можливостями та осіб з дітьми, розширені години роботи (у тому числі подовжена робота до 20.00 у певні дні тижня та робота у суботу), електронне регулювання черги (для великих офісів), супутні послуги тощо.

Дещо з цього можуть використовувати і "відомчі офіси". Але з точки зору публічних ресурсів, інтегроване надання послуг є також економнішим, адже для однаково рівних комфортних умов потрібно значно більше ресурсів на створення окремих відомчих офісів, аніж на інтегрований офіс. При цьому потрібно пам'ятати, що кожен окремий територіальний орган – це, як правило, ще й витрати на наскрізне забезпечення (керівництво, служба персоналу, бухгалтерія, відділ ІТ тощо).

Проте для успіху цієї реформи в Україні потрібна законодавча децентралізація повноважень з надання базових адмінпослуг органам місцевого самоврядування. А для цього потрібна чітка визначеність і послідовність державної політики, яка є навіть важливішою, ніж гроші на реформу.