Порятунок Тимошенко можна довірити тільки...Тимошенко

Наша преса відзначила англійську мову Жені, її новий білявий колір волосся, нову зачіску і дивовижну подібність на Юлію Володимирівну Тимошенко -надцять років тому.

На що героїня інтересу лапідарно відповіла – "Я завжди була на неї схожа. Я просто пофарбувалася. Це моє особисте". Як там у Ліни Василівни Костенко – "Несказане лишилось несказанним".

Справді, не прозвучало головне питання – а чому представляти лідера найбільшої опозиційної фракції та партії, кандидата у президенти, за якого проголосували понад 11,5 мільйонів людей, їде приватна особа, донька політув"язненої, а не хтось із лідерів партії, ті, як казав герой єврейського анекдоту, "кто в лавке остался".

Виходимо на просту відповідь. А нема "в лавке" нікого. В сенсі, немає в БЮТ і "Батьківщині" фігур, які були б переконливими – і в Україні, і на міжнародній арені.

Згадаймо першу десятку Блоку Юлії Тимошенко під час останніх (2007) парламентських виборів. Четверо – Йосип Вінський, Григорій Омельченко, Віталій Курило і Віктор Пинзеник давно поза тимошенківським оточенням, хоч і з різних причин. Євген Корнійчук сам ходить під статтею. Микола Петрук – тихо і безцвітно сидить у Раді, дарма, що генерал.

Андрій Шевченко з його чудовою англійською міг би сказати слово за Юлю на світових трибунах, але окремої політичної ваги так і не нагуляв і, судячи з публікацій, взагалі може опинитись поза списком блоку на наступних виборах.

Хто залишилися? Микола Томенко та Олександр Турчинов. Перший – віце-спікер від БЮТ, другий – фактичний керівник партії. Перший активний, але на рівні заяв, і, судячи з усього, піде у самостійне плавання через округ на рідній Черкащині, а другий привертає увагу хіба істеричними революційними закликами до кількох сотень бабусь, які приходять до суду та слідчого ізолятора, щоб витягнути свого лідера з СІЗО.

Отже, маємо на виході суцільні нулі. Багаторічна практика підбору політиків не на основі спільних цінностей не могла для Тимошенко не закінчитись саме так. У більшості її депутатів, як виявилося, свої інтереси – і ув"язнена лідер блоку в цих розкладах відсутня.

Ні, звісно, можна заперечити – кільканадцять нардепів – причому не тільки бютівців, але й колишніх "нашоукраїнців" і "самооборонців" активно діють під судами і СІЗО – хвала їм, рятують честь опозиції. Але мало їх, "дрібнесенька щопта".

Юля у в"язниці – це прекрасне виправдання, чому все погано. Але ж справді у БЮТ немає фігур, здатних згуртувати громадян, запустити партійний ліфт, щоб показати адекватну заміну тим, хто явно пересидів свою політичну смерть у Верховній Раді.

Не видно, щоб відбувався ребрендинг блоку у партію, чого вимагає проголосований самими ж тимошенківцями закон про вибори. Маємо парадокс – попри ще доволі вагому електоральну підтримку, політична структура демонструє всі зовнішні ознаки смерті та розкладу.

А голосування за новий виборчий закон? Що це було – безпричинне самогубство чи гра в піддавки.

Навіщо 62 депутати з фракції БЮТ зробили собі харакірі, віддавши свої голоси – до речі, непотрібні регіональній більшості, за закон, який суперечить їхнім же інтересам (блоки не дозволяються) та партійним принципам. Кілька років тому БЮТ бив себе в груди, обіцяючи виборцям відкриті списки.

Звучить пояснення – якби не голоси опозиції влада протягнула б набагато гірший закон, внесений Олександром Єфремовим, де прямо-таки закладені можливості для фальсифікації.

Припустимо. Хоча й не будемо виключати те, що нардепів від БЮТ і "Нашої України" просто взяли, як кажуть, на гоп стоп, налякавши як слід. Після чого жертва сама все зробила та ще й почала кричати після голосування про свою величезну перемогу…

Минув місяць – Юля на це все мовчить. Вона не стала вітати колег по блоку та Арсенія Яценюка, який більше за інших радів поверненню мажоритарки та підняттю виборчого бар"єра, котрий відсікає від Верховної Ради відразу кілька опозиційних партій.

Але Тимошенко жодним словом і не засудила дивне, м"яко кажучи, голосування в парламенті. Можливості для цього були і є. Її час від часу відвідує адвокат і за сумісництвом законодавець Сергій Власенко, або донька, яка теж могла б передати на словах чи у вигляді записки позицію опозиціонерки. Пауза затягнулася і вже не видається пристойною.

Журналіст Мустафа Найєм в ефірі ТВі ціною зриву програми зміг витягнути з депутата Сергія Пашинського слова про те, що Тимошенко хоч і не мала можливість обговорити з колегами рішення підтримати закон про вибори, але підтримує їхнє рішення. Дивно, дуже дивно, чому такі елементарні речі доводиться витягати кліщами.

Може тому, що Тимошенко залишає собі можливість переграти "підтримку" і заявити нарешті, що частина лідерів блоку пішли на зраду заради якихось домовленостей з Банковою?

Якщо це припущення має право на існування, в цьому випадку їй потрібен буде хтось, хто б міг це озвучувати від імені і "за дорученням". Кандидатура Жені Тимошенко ідеальна для цього.

І, нарешті, не сьогодні-завтра партії "Батьківщина" доведеться сісти за складання виборчого списку. Першого номера рівня Юлії Тимошенко у колишнього БЮТу немає. Турчинов, Томенко, Королевська, Кужель, Кожемякін – це все не те…

Вести у Раду колону має людина з прізвищем Тимошенко – це очевидно. Але Юлія Володимирівна за гратами і це надовго. Диво, звісно, може бути, але на це надій немає, здається, вже ні в кого.

Що робити в цій ситуації? Оскільки виборці звикли, що список очолює Тимошенко – то й треба дати їм таку можливість. Тільки це буде не Юлія, а Євгенія!

Що з того, що Женя не політик? Життя і антинародний режим змусили, їй вибору не залишили. Це ж очевидно – оскільки у соратників не виходить, то саме донька має взяти в свої руки порятунок матері, яку тортурують у в"язниці і якій загрожує, враховуючи погрози першого заступника генпрокурора Рената Кузьміна, провести за гратами не сім, а сімдесят сім років.

Юлін електорат голосує, як його привчили, серцем. Жіночки, які складають левову частину ядерного електорату Тимошенко, поплачуть, поспівчувають нелегкій долі улюблениці і підуть на вибори.

Так, це не нова якість політики, очікування якої заповнило весь інтернет. Але БЮТ/"Батьківщина" – не та політична сила, від якої чекають прагматичних рішень.

Тимошенко виховала свого виборця і стала його заручником. Затягнути нових людей у "біле братство" вже не вийде. Йтиме боротьба за утримання тих, хто в 2002-2010 роках невідступно слідував за Юлею, Юлечкою, Юлією Володимирівною… Їх легко буде переконати, що тепер треба йти за Женею, Женечкою, Євгенією Олександрівною… За Тимошенко, одним словом!

_________________________________________________________________________________

Читайте також:

Цікаві книжки: "Нація, яка не капітулює"

Українські націоналісти з 1920-х років цікавилися боротьбою ірландців проти англійців. В часописі Української Військової Організації у 1927 році вийшла стаття, де вказано причина інтересу.