Двоє в човні, не рахуючи "Динамо"

Напередодні була неабияка спокуса назвати матч "Металіста" проти "Дніпра" щось на кшталт "Учень проти вчителя", "Маркевич проти Маркевича" чи ще щось подібного калібру.

І дійсно, вивіска в цій грі була справді криклива - зустрічалися колись непримиримі опоненти, претенденти на найвищі місця, до того ж нинішній тренер дніпрян найкращі свої роки провів у харківському колективі.

Проте після фінального свистка можемо сміливо зауважити, що на даний момент як такої вивіски в цьому протистоянні немає. Бо немає протистояння як такого. Відтак недоречно говорити й про якусь там тренерську дуель.

Зараз команди перебувають на різних полюсах. Після відомих подій "Металіст" із фаворита першості перетворився в звичайного середняка, тоді як "Дніпро" підтвердив свої серйозні амбіції. Це, звичайно, прикро, що футбольний Харків утратив лоск та смак, але, даруйте, то проблеми передовсім Харкова.

Я не маю на увазі тотальний відтік легіонерів через нібито воєнні дії на Сході країни. Першочерговою передумовою для демаршу харківських латиноамериканців стала не стільки війна в Донбасі, скільки негаразди всередині клубу. Після втечі Курченка, "Металіст", подейкують, відчуває серйозні фінансові негаразди. Й функціонує передовсім на кошти, виручені від продажі своїх уже колишніх лідерів.

Затримки із зарплатою і невизначеність у сенсі перспективи - ось реальна причина відтоку аргентино-бразильського імпорту "Металіста". Знайти їм рівноцінної заміни на Слобожанщині не зуміли. Чи не вважали за потрібне це зробити. В будинку, який палає, не міняють фіранок - мабуть, так подумали в "Металісті". Й вирішили задовільнитися орендованими виконавцями чи вільними агентами.

Це також шлях. Але він навряд чи має щось спільне із амбіціями. "Металіст" програв "Динамо", "Шахтарю", а тепер ще й "Дніпру". Причому в усіх випадках - закономірно й справедливо. Відтак можемо сміливо і впевнено стверджувати, що з чемпіонської гонки команда Рахаєва благополучно вибула. Хоча, справедливості заради, варто зазначити, що в тій гонці "Металіст" фактично й не брав участі.

Проте, навіть попри загальновідомі харківські негаразди, впала в око якась безпорадна байдужість переважної більшості гравців основного складу "Металіста". З одного боку, звинувачувати їх у відсутності бажання грати важкувато, проте водночас їхні дії в центрі поля і в захисті можна сміливо назвати "шкідництвом".

Якщо вже навіть Канкава та Мазух, яких за жодних обставин не назвеш гравцями атакуючого спрямування, мали як нагоди, так і оперативний простір, що вже тоді говорити про Бруно Гаму та Калініча. "Металіст" виявився таким собі першорозрядником, який у змаганнях із професіоналом не знав, куди втікати. Й гепнувся від першого ж влучного удару супротивника.

Водночас особисто я не став би надто високо оцінювати саме за цією грою рівень готовності "Дніпра". Я досить високо котую тренерські здібності Маркевича, проте цього разу варто зазначити, що це не стільки його команда приємно вразила, скільки опонент провів бездарний поєдинок. І це тривожно на тлі початку єврокубкової кампанії. Про рівень претензій "Дніпра" на Лігу Європи також не беруся судити по харківській грі. Матч із "Інтером" має показати, наскільки випадковим чи закономірним був харківський здобуток дніпропетровців.

Судячи достоту строго побачене, таки хочу виокремити очевидний, як на мене, позитивний момент - зростаючу роль українців у складі обох команд. Хтось скаже, що роль ця зросла штучно, через усім відомі причини й події, що їх обумовили. Не без цього. Либонь, аби був у команді Джуліано чи не травмувався Матеус, ми б навряд чи в складі "Дніпра" побачили Шахова та Лучкевича. Але маємо те, що маємо.

Виявляється, навіть у відвертому на перший погляд негативі можна віднайти позитив. Про Шахова й раніше всі знали, що молодий та перспективний. Сподіватимемося, що цього разу він не змарнує свій шанс. А ось Лучкевич став справжнім одкровенням. 18-річний пацан порвав ледь не самотужки усю оборону суперника. Якщо такими шаленими темпами прогресуватиме й надалі, блискуче майбутнє йому гарантоване. А наразі, певен, тренер нашої "молодіжка" Сергій Ковалець перед матчем плей-оф із німцями неодмінно має звернути увагу на цього хлопчака. Прикметно, що і в сенсі пошуку молодих талантів дніпряни на кілька кроків випереджають харків'ян. Хоча це тема окремої розмови.

Здається, більше про цю гру говорити нічого. Просто констатуємо: "Металіст" на даному етапі відверто не справляє враження серйозно налаштованої команди. Таке собі, даруйте, збіговисько за інтересами. На тлі цього "валуха" дніпропетровці видаються гігантами. Проте не забуваймо, як "Дніпро" не так давно упав під ударами скромного "Копенгагена". Відтак, повторюся, справжнє обличчя колективу Маркевича побачимо у найближчій єврокубковій грі.

Зараз же можемо констатувати тільки те, що коло шукачів вітчизняного чемпіонства звузилося до двох. Окрім "Дніпра", темп тримає лише "Шахтар", який із запасом і без варіантів переграв на виїзді "Чорноморець". Донеччани явно економили сили перед стартом у Лізі чемпіонів, проте навіть на цьому тлі проблем із одеситами не відчули.

Показово, що Луческу, готуючись до "Атлетика" (Більбао), перейшов до улюбленої та звичної схеми з одним нападником. А ось "Динамо", здається, поки що не готове до вирішення найскладніших завдань. "Робота" Блохіна не минула марно - ще довго доведеться розсьорбувати спадщину Олега Володимировича. Та я не певен, що з роллю реаніматора впорається Сергій Станіславович. На даний момент можна лише сказати, що Ребров у творчому пошуку. Своєї гри його команда поки так і не знайшла. Про що зайве засвідчила гра із "Зорею".

Олександр Солнцев