Похвала Януковичу

Похвала Януковичу

Дмитро Корчинський / Фото: УНІАН

Браття і сестри! Ви можете не вірити в оновленого Януковича, але як ви можете не вірити Путіну? Я молюся за нього щодня. Він феєрично, вміє перетворювати на ворогів Москви всіх її сусідів. Він ще зажене Януковича до бандерівського схрону!

Янукович став на шлях виправлення. Він вже не хоче віддавати Москві Нафтогаз і вступати до Митного союзу на правах дев'ятого федерального округу РФ. Він провів маневри СіБріз-2011 (знову без участі РФ), родзинкою яких стало перебування у внутрішніх водах України та в Одеському порту американського ракетного крейсера, оснащеного системою протиракетної оборони. Принаймні, кілька днів Україна взаємодіяла з американською системою оборони проти російських ракет. Це викликало істеричну реакцію Москви, яка, схоже, була сприйнята Україною з задоволенням.

Янукович погодився на пропозицію на час проведення Євро-2012 віддати повітряний простір України під захист американської авіації.

На Полтавщині тривають україно-польсько-американські авіаційні навчання для координації дій ВПС трьох країн.

Наочними є спроби Януковича відбудувати для України воєнно-стратегічну альтернативу Москві.

Схоже, ми спостерігаємо початок ліквідації ініційованих Москвою сепаратистських проектів на Півдні України. Депортовано Мєшкова за допомогою якого Москва «пробивала» ступінь безпорадності Києва в Криму. Депортовано козачка з сумнівним громадянством, який спеціалізувався на антиукраїнських ексцесах у Сімферополі.

На байк-шоу у Севастополі цього разу вдалося обійтися без Путіна і хоч трохи притамувати його звичний антиукраїнський пафос.

Янукович санкціонував проведення 9 липня Помісного Собору УПЦ МП (Патріарх Московський такої санкції не давав, та до нього й не зверталися). Помісні собори – атрибут автокефалії. За Ющенка таке було неможливо. Саме за Януковича УПЦ зробила перший демонстративний крок «Геть від Москви». Все це відбулося за неповних 2 місяця літа і почалося зі скасування Конституційним судом закону про червоні прапори. Скидається на те, що події 9 травня багато на що розкрили очі нашому президенту (я завжди в нього вірив!).

Коли наприкінці минулого року Ганна Сінькова підсмажила яєчню на «вічному» вогні у Києві, першим, хто домагався її арешту був призначений на посаду за квотою комуністів голова Держкомісії з регулювання ринків фінпослуг Василь Волга. Він будував свою політичну кар'єру на антиукраїнських гаслах спочатку в Соцпартії, згодом з Грачем і нині з КПУ. Але вітер змінився: Ганна Сінькова вже на свободі, а Волга сидить. Раніше Янукович швидше санкціонував би ув'язнення високопосадовця з прізвищем Дніпро. Більшість українських політв'язнів було звільнено за останній місяць.

Але нещодавно стався безпрецедентний (навіть для цієї нової тенденції) випадок. Янукович наважився публічно посварити (ну, якщо і не посварити, то все ж таки дорікнути!) міністра освіти Табачника, знайомого Путіна і протеже патріарха Кирила, не крикуна, але людину, яка наполегливою щоденною роботою тисяч освітніх чиновників робить все, щоб остаточно принизити в серцях дітей наші базові цінності і національні образи.

Маловіри можуть заперечити: триває азаровщина, в'язниці переповнені підприємцями, відбувається монополізація прибутків, згортання демократії, поневіряються Юля і Юра, лікарні катастрофічно не забезпечені ліками, посади купуються, репресивність і ціни зростають. Все так і є, але біографія Януковича свідчить, що він ніколи не бере того, чого йому не віддають. Саме тому я не дуже вірю в казки про шапки. Ця влада завжди відступає, коли стикається з найменшим спротивом. Не від страху – від прагматизму.

Найбільш симпатичною властивістю українців мені видається здатність ненавидіти будь-яку владу. Тому я не закликаю вас любити Януковича так, як люблю його я, а лише диверсифікувати свою ненависть. Це тим легше, що ваші настрої подібні на почуття демобілізованого солдата зі старої французької стрічки, який казав:

- Був у нас сержант, який знущався над нами, ми всі його ненавиділи і я думав – зустріну тебе якось на гражданці і одразу в морду! Й, уявляєш, зустрічаю в супермаркеті, і це падло підходить до мене й питає: ну як справи? І, знаєш, що я йому відповів? Добрі – кажу – справи.

Увійди зараз до кімнати Янукович, ви не попросите його полишити посаду, ви попросите в нього посаду в адміністрації. А я попрошу в нього Помісну церкву, і нехай за це залишить собі те Межигір'я. Тим більше, що відібрати його зможемо не ми, а лише той його найближчий соратник, який очолить нову, справжню опозицію і виграє наступні президентські вибори.

Браття і сестри! Ви можете не вірити в оновленого Януковича, але як ви можете не вірити Путіну? Я молюся за нього щодня. Він феєрично, вміє перетворювати на ворогів Москви всіх її сусідів. Він ще зажене Януковича до бандерівського схрону!

_________________________________________________________________

Фото: УНІАН
Читайте також:

Дума про неньку та її історичну концепцію

Олексію Костянтиновичу Толстому присвячується (до майбутнього з’їзду працівників освіти

Повʼязані теми:

Наступна публікація