Три іпостасі Порошенка

Порошенко - політик

Головна помилка тих, хто намагається оцінювати президентство Порошенка - робити це виключно  з точки зору виконання обіцянок. Але у першу чергу Порошенко – політик . І з точки зору політика, який бореться за владу, у нього все добре. Судіть самі. Якщо півроку тому Арсенія Яценюка сприймали, як потенційного конкурента Порошенка, то зараз стало зрозуміло, що він лише займає крісло до зручного часу, коли його змінять іншою кандидатурою.

Повернення до Конституції 2004 року реанімувало дуалізм влади, тобто протистояння прем'єра і президента. Але в цій конкуренції президент виявився переможцем, про що свідчить той факт, що на тлі не дуже успішних соціальних реформ він все одно має досить високу народну підтримку. Його рейтинг не звалився в піке на відміну від прем'єрського. І це фактично залишає Порошенкові політичну перспективу.

Як політика №1 Порошенка сприймає і Захід: на тлі фактично провального Ризького саміту гроші Україні все ж таки дали.

Порошенко – бізнесмен

Порошенко залишився президентом корпорації Roshen. І через це так і не став президентом України в сенсі державним діячем. Він не виконав обіцянку залишити бізнес, постійно вигадуючи якісь причини, чому це не вдається. Але факт є фактом – прибутки Roshen збільшилися у 9 разів. Пересічні кияни бачать, що біля кожної станції метро, як гриби після дощу, виросли магазинчики Roshen - це наочні показники.  

Порошенко – державотворець

Порошенко уклав контракт з країною, підписався під тим, що дасть їй можливість жити по-новому, і контракт цей за рік не виконав. Він виконав певні обіцянки, але досягненнями їх можна назвати з натяжкою. Зокрема, Порошенко  підписав асоціацію з ЄС, але торгівля України з ЄС за цей рік фактично зменшилася більш, ніж удвічі. Наслідки діаметрально протилежні. Намагалися отримати безвізовий режим – це також була обіцянка Порошенко – а отримали "ризьким шлагбаумом" по лобі. Шлях до Європи виявився таким заплутаним, що вийшло як у пісні з радянського фільму "Айболит-66"  - "Нормальные герои всегда идут в обход".

Президент завжди демонстрував бажання увійти до підручників з історії. Але судячи з першого року президентства, він може до них увійти як президент економічного занепаду та жебрацтва більшості українців

Інколи здається, що Петра Олексійовича більше цікавить створення власного позитивного іміджу в інформаційному просторі, ніж серйозні державні справи, як, наприклад, боротьба з корупцією. Опитування підприємців свідчить про те, що працювати стало складніше, фактично корупційна рента зросла. Мабуть тому ми замість демократії і формування політичної нації отримали те що, отримали.

Певні речі можна віднести й до здобутків президента. Наприклад, відновлення дієздатності Збройних сил. Але це фактично зроблено 50 на 50 разом із суспільством. І досі без допомоги волонтерів боєздатність певних підрозділів Збройних сил – під великим питанням.

Трошки зменшено фінансування утримання президента та його оточення на відміну від Януковича. Тоді витрачали мільярди, а зараз 900 млн. І це добре.

Але у головному мрії громадян України про "життя по-новому" не виправдалися. Президент завжди демонстрував бажання увійти до підручників з історії. Але судячи з першого року президентства, він може до них увійти як президент економічного занепаду та жебрацтва більшості українців. Якщо казати про європейську інтеграцію, то якщо Україна і встигла застосувати певні стандарти, то це стосується лише цін і вартості життя.

Багато хто питає, чому на цьому тлі у Порошенка лишився рейтинг і непогані відсотки. Тому, що на відміну від Януковича він непогано працює з інформаційним простором. Тут, мабуть, треба віддати належне Борису Ложкіну, який у першу чергу є медіа-менеджером і робить усе, щоб дії Порошенка дуже вигідно вирізнялися на тлі недієздатності Яценюка як прем'єра.