Вихідні у Львові: краще їхати восени

З часів заснування міста князем Данилом Галицьким у далекому 1256 році у Львові, названому в честь княжого сина Лева, багато чого змінилося, але історичний колорит минулого часу досі залишається в серці цього міста. До речі, точна дата народження міста нікому не відома, але загальноприйнятою вважається саме 1256 – рік першої згадки про львів у Галицько-Волинському літописі.

Сьогодні подивитися на Львів приїжджають туристи з усієї України і навіть Європи. Втім, своєю архітектурою місто зобов'язане Австрійській імперії, адже саме за той час, поки Львів перебував у її складі, в ньому з'явилося безліч культових палацових, адміністративних і театральних споруд.

Серцем міста є знаменита Площа Ринок – одна з найдавніших площ Львова. Вона розташувалася якимось прямокутником, і від неї відходять вісім прямих вулиць – по два від кожного кута. Незалежно від погодних умов, а вони у Львові досить мінливі, людей на Площі завжди достатньо. Тут можна побачити інтелігентних місцевий жителів, які вранці вигулюють собак. Можна проїхатися на "дивопоїзді" і прослухати екскурсію про головні визначні пам'ятки старого міста, а можна просто гуляти, заглядаючи в кожну вуличку, адже навіть там ви обов'язково знайдете щось унікальне для себе.

Головною визначною пам'яткою Площі Ринок є Ратуша, що в перекладі з німецької означає "дорадчий дім". Сьогодні, як і багато століть назад, тут розташоване міське самоврядування, але незважаючи на те, що засідають там переважно чиновники, кожен охочих може зайти в будівлю і піднятися на оглядовий майданчик 65-метрової вежі Ратуші. Правда, перш ніж ви зможете помилуватися красою старого міста, вам доведеться подолати 406 сходинок, що не завжди є легким завданням для непідготовленої людини. Піднімаючись сходами, можна спостерігати за роботою годинникового механізму, ці годинники відмірюють міський час вже понад півтора століття.

Особливе місце у Львові посідають храми, адже ні для кого не секрет, що люди, які проживають на Західній Україні переважно віряни. Церкви, собори, монастирі, костели трапляються буквально на кожному кроці. Розкішні храми з дивовижною архітектурою дійсно створюють історичну цінність міста. Поряд з храмами важливе місце посідають  пам'ятки архітектури, музеї, театри і сквери. Однією з таких історично цінних споруд є Театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, який розташувався на проспекті Свободи над руслом річки Полтви. До речі, для жителів міста Полтва є особливою рікою, всі знають про її існування, але поглянути на неї зараз неможливо, адже вона розташовується глибоко під землею старого міста.

Кав'ярні – ще одне улюблене місце городян і приїжджих гостей. Навіть якщо місто зустріло вас непривітною, дощовою погодою, ви отримаєте справжнє задоволення, переміщаючись з однієї кав'ярні до іншої. Про те, що у Львові найсмачніша кава, мабуть, розповідати не потрібно. Але безсумнівно варто відвідати найпопулярніші у Львові заклади, такі як "Криївка", "Під синьою пляшкою", "Золотий дукат", в останньому, до речі, кавова карта, мабуть, найбільш різноманітна, так що задовольнити смак будь-якого клієнта для працівників закладу не проблема. А ось що б потрапити в легендарну "Криївку" потрібно набратися терпеливості. По-перше, слід не забувати, що вхід в цей заклад здійснюється за спеціальним паролем, а по-друге, охочих помилуватися місцевим колоритом так багато, що деколи доводиться чекати своєї черги, перш ніж потрапити всередину.

Щоб зануритися в красу львівських парків їхати в це місто слід пізньою весною або ранньою осінню. Тоді прогулянки парковими зонами особливо прекрасні. Один з таких парків розташований на горі Високий Замок, де в стародавні часи височів королівський замок. Сьогодні там розміщений найвищий оглядовий майданчик (413 метрів над рівнем моря), саме тут можна побачити неозброєним оком всю красу міста Львова, а щоб розглянути деталі на майданчику можна взяти в оренду бінокль.

1998 року історичний центр Львова був внесений до Списку пам'яток світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО. А своєю привітністю і доброзичливістю Львів спонукає повертатися сюди знову і знову.

Ольга Зінченко

Фото: Михайло Кузьменко