Чи потребує жертв сумнівна краса

Як добре все-таки жити в часи прогресу! Відкрив Інтернет – і за 5 хвилин довідався усе, що тобі потрібно. А паралельно довідався про те, що тобі взагалі не було потрібно і, скоріше всього, ніколи і не стане в нагоді. Наприклад, варто мені було зайти на перший-ліпший сайт новин, одразу з’являлось мільйон вікон із пропозиціями наростити собі груди і статевий орган, позбутися зайвого волосся чи, навпаки, ощасливити себе його буйним ростом завдяки втиранню новомодного чудодійного лосьйону, а також схуднути до запаморочливих параметрів за астрономічно короткий термін.

Загадкою залишається той феномен, що з кожним днем все більше чоловіків стають під знамена з гаслами "Ні дистрофії!", переконуючи, що застарілі стереотипи краси у вигляді засушених анемічних мощів-моделей уже давно не в моді, що чоловік – не пес і на кістки не кидатиметься, і що вродлива жінка обов’язково повинна мати що показати, окрім купки хрящів, обтягнутих шкірою. Здавалося б, настав рай для жіноцтва, повертаються у буденність жінки з полотен Рубенса, ніхто не купує дорогущі абонементи в елітні спортзали і ніхто в гостях не доводить господиню до істерики заявками на кшталт: "Я цього салату не їстиму, бо там майонез з холестерином". Виявляється, аж ніяк – бо скільки б чоловіки не повторювали, що насправді любителів "скелетиків" менше, ніж любителів "апетитних пампушок", жінки все одно продовжуватимуть страждати від власної недосконалості, прагнучи змінитися на краще (читай – схуднути).

Генієм був той, хто сказав, що жінка фарбується і одягається не для чоловіків, а для інших жінок. Те ж стосується і дієт: хоч чоловіки-дієтологи, безперечно, також існують, однак в основі своїй "прагненням довершеного тіла" страждають переважно жінки. "Лариса Долина похудела!" "Диета от Елены Вилиновой приходит на смену диетеМаргариты Королевой!" "Все худеют по методу Ксюши Бородиной!" Хто така Ксюша Бородіна я, завдяки зомбо-ящику, що іменується телевізором, ще уявляю, про решту чую вперше в житті і не дуже розумію, чому взірець якоїсь Маші чи Ксюші повинен слугувати для мене авторитетом?.. Та й річ навіть не в тім – ви бачили колись "Рецепти схуднення від Діми Білана"? Або "Чудодійна семиденна дієта від Кузьми Скрябіна"?..

Навіть коли твій власний чоловік не втомлюється повторювати тобі, що ти прекрасна, і не обділяє тебе знаками уваги – жінка однаково доскіпуватиметься сама до себе доти, поки не вишукає на стегнах ознаки целюліту чи не вичитає на модному сайті, що недобита курка Анджеліна Джолі важить 45 кілограмів. Тоді починається істерика, жування сирих листків салату і пошуки дієт, котрі дозволяють танути, як морозиво на сонці, а чоловік сумно зазирає в порожній холодильник, згадуючи ті прекрасні часи, коли там базувалися такі радощі цього світу, як ковбаса, печеня і холодець.

Звернімось до самих дієт. Вибираю методом вірогідності першу-ліпшу. "День перший. Сніданок – несолодкий чай, жменька кураги. Обід: сирий огірок, салат з нежирного сиру та знежиреного йогурту (150 г), чай без цукру, яблуко. Вечеря (не пізніше 18.00): відварне куряче крильце, рис, зварений на воді без солі (100 г), один овоч (на вибір), склянка води. Примітка: якщо впродовж дня дуже дошкуляє голод, можна випити води і з'їсти ще одне яблуко або сиру морквину". Що значить – "ЯКЩО дошкулятиме голод"?! Я ледь не врізала дуба, лише читаючи про день перший. Так і бачу, як авторка цієї "диво-дієти", дебела бабенція років сорока, жуючи шмат білого хліба, густо змащеного маслом і сьорбаючи солодку каву, сидить і знічев'я вигадує всі ці дамські тортури. До того ж, є чимало дієт, котрі призначають модні дієтологи за окремі гроші. "Розкішний результат за два місяці – або ми повернемо вам гроші». Красно дякую, але якщо я зароблю собі язву, то мене мало врятує те, що я заробила її ще й на шару.

Краса, як відомо, потребує жертв. Це правило придумали жінки для жінок. І часом, читаючи про нікому непотрібні новомодні дієти, витримати котрі можна не інакше, як з ризиком для життя і здоров'я, я все частіше замислююсь про те, що кредо про красу та її жертви – це ніщо інше, як бажання зіграти на одвічному потягу жінок до самовдосконалення і заморити щонайбільше конкуренток голодною смертю. Адже, на жаль, часто жодна об'єктивна думка близьких людей, ані любов коханої людини, ані навіть здоровий глузд не здатні замінити у жінці прагнення торохкотіти кістьми під час ходи, пити оцет натще для аристократичного кольору обличчя, і без кінця пророщувати пшеницю на власному підвіконні, аби – як не крути – втрачати на власному здоров'ї задля збагачення анонімних товстих тіток з шматком хліба з маслом у руці.