Європа повинна показати більше сили - Die Welt

Майбутнього тижня глави урядів і далі будуть шукати нового "міністра закордонних справ" для ЄС. Було б корисно, якби він був би сильним і здатним. Чому ніхто не просить Франка-Вальтера Штайнмайєра?

У своїй статті "Європа повинна показати більше сили", опублікованій на сайті німецької газети Die Welt, Крістоф Шлитц пише, що світ розвалюється на порозі Європи. Криза в Україні і льодовиковий період з Росією, терористичні групи ісламістів кам'яного століття в Іраку і Сирії, і нарешті, загострення конфлікту в Газі з ХАМАС, що відроджується, загрожують також безпеці європейців. Протягом багатьох років зовнішня політика ЄС, по суті, була політикою в гарну погоду в укоріненій геополітичній структурі. Тепер ці часи позаду. Є нові альянси, нові загрози й нові рубежі.

Зовнішня політика ЄС потребує зараз в цьому лідерства. Тому рішення про наступного головного дипломата ЄС, яке буде прийнято 30 серпня, є таким важливим. Новий "Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки" став ключовою позицією для проведення інтересів ЄС: у найближчі роки кризи він повинен утримувати разом всі зовнішньополітичні нитки усередині ЄС і прийти до згоди між країнами 28, вчасно розробити стратегії для нового європейського ландшафту безпеки, а також успішно вести переговори як шанований брокер від імені європейців у світі.

Це високі вимоги. Тому посадою головного дипломата ЄС не варто торгувати на Брюссельському базарі. Але саме так це зараз виглядає. Глави урядів хочуть скласти власні пакети для різних європейських топ-посад, які орієнтовані на різні критерії, такі як Схід, Захід, чоловік, жінка, нові країни-члени, старі країни-члени ЄС. Такий тип політичного фольклору може бути доречним при розподілі місць у регіональному парламенті, для Брюсселя він не підходить. Те, що допомагає при занятті посади керівника столярного підприємства з десяти осіб, повинно також бути вирішальним і для вищих посад у Брюсселі. Вирішальним фактором є придатність кандидата. Європа більше не може дозволити собі другу Ештон, посаду нарешті повинен отримати кращий. Можна тільки крикнути главам урядів: Вибирайте Штайнмайєра! Міністр закордонних справ Німеччини, як ніхто інший, володіє компетентністю, досвідом, політичним інстинктом, дипломатичним чуттям і повагою.

Франк-Вальтер Штайнмайєр як новий головний європейський дипломат? Принаймні, сьогодні це нереально. Соціал-демократ з Нижньої Саксонії після років похмурих Вестервелле відчуває себе просто відмінно на своїй посаді як міністр закордонних справ, що повернувся, - але звернення до його державної політичної відповідальності у важкі часи могло б змусити його подумати. Але цього запрошення, очевидно, не буде. Ця обставина пов'язана з напруженою арифметикою пропорцій і квот еліти ЄС. За правилами гри, в яких так зване "право запозичення" важливе для партій, фаворитка на місце глави європейського уряду зараз Федеріка Могерини. Її кандидатуру запропонував прем'єр-міністр Італії Маттео Ренці, який мав успіх на європейських виборах, рішуче виступав, раніше багато обіцяв, але після цього мало що зробив і якого його співвітчизники називають коміком ("il comico"). Але Могерини - соціал-демократ, італійка і жінка. Цього досить, мабуть, як для кваліфікації. Але зовнішньополітичного досвіду або міжнародного становища у неї немає - 41-річна Могерини тільки 6 місяців обіймає посаду міністра закордонних справ своєї країни.

У більшості глав урядів, зокрема і канцлера ФРН, схоже, недобре передчуття з приводу особистості Могерини - але чи буде Ангела Меркель в кінці готова порушити правила гри в Брюсселі і зробити вибір на користь якості? Можливо, вони ще прийдуть до іншого найменшого спільного знаменника: такі імена, як Крісталіна Георгієва (Болгарія), Радослав Сікорський (Польща), Франс Тиммерманс (Нідерланди) і Елізабет Гігу (Франція) чутні в брюссельських коридорах. Але жоден з них, за винятком, можливо, Тиммерманса, навіть не наблизився до формату Штайнмайєра, жоден з них не зможе так спрямувати і організувати європейську політику, як це необхідно.

Досвід з нинішнім міністром закордонних справ Кетрін Ештон повинен послужити достатнім попередженням для глав урядів. У неї не було зовнішньополітичного досвіду та міжнародної репутації. Вона заплуталася в бюрократичній павутині інститутів ЄС і - незважаючи на часткові успіхи в ядерних переговорах з Іраном і в зближенні між Сербією і Косово - не змогла надати європейській зовнішній політиці стратегічних переконань, загальної лінії та дієвості. Її недоліки ні в якому разі не повинні продовжувати існувати. У нинішній кризовій політиці ЄС, загалом, позбавився поганої фігури: вона діяла невпевнено, непослідовно і без компаса. Це було завданням Ештон - прискорити хід справ. Наприклад, Україна: події у Києві з самого початку були неправильно оцінені Євросоюзом, Ештон мало цим займалася і залишала більше простору для додаткових поїздок окремих міністрів закордонних справ, на яких, у свою чергу, з підозрою дивилися їхні колеги з ЄС. Єдиної проактивної стратегії для Росії і України сьогодні немає і натяку.

Приклад Сирія та Ірак: ЄС занадто пізно відреагував на звірства терористичної групи ісламської держави (IS). Ештон подорожувала Азією, в той час як єзидів у Північному Іраку жорстоко вбивали, і міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус був змушений публічно просити про кризове засідання міністрів закордонних справ ЄС. Тоді відбулася зустріч, але це було швидше офіційне оголошення: кожна країна ЄС може, підтримуючи курдів, робити те, що хоче. Як боротися з джихадистами? Чи не хоче ЄС послужити прикладом і підтримати в повітряних атаках на ісламську державу? Що може зробити ЄС після тривалого періоду байдужості в Сирії та Іраку? Це актуальні питання, які має собі поставити європейська зовнішня політика. Для цього потрібен сильний уповноважений ЄС. Такий, як Штайнмайєр.