Клятвовідступники

26 січня. Запоріжжя. Облдержадміністрація. Мітинг обурених людей. Супроти них – міліція, а за щитами так званий "антимайдан". Люди скандують "Слава Україні! Героям слава!". Антимайдан їм відповідає: "Слава России!". Завіса.

Роман Чайка

Реально – крапка. Далі писати  будь-що безглуздо.

І  до слова -  пригадалася  розмова  з  політичним  туристом із Москви, який приїхав у  Київ  усе  побачити  на  власні  очі.  Європейська площа, сходи готелю "Дніпро", монолог:  "Представь себе   большой  лагерь  на  всю Красную  площадь. А  вокруг  - от  храма  Василия  Блаженного, вдоль  ГУМа  и Кремлевской стены с мавзолеем и до  самого музея Ленина – баррикады.  Сотни тысяч граждан.  А  рядом  на  Манежной  площади  несколько  суток  идет  бой  и  все в огне и дыму!  Нет, я столько не выпью!"

Про  народне  повстання (чи  як його  назвуть у майбутньому),  яке  охоплює  усе  більші  території  краю, ще  напишуть  історики та аналітики. Найбільшою загадкою, все-одно, залишається  бронебійна  впертість  президентської   вертикалі, яка  ігнорувала  й  ігнорує   зростання  кримінального   елементу  з  силовими  загонами  держави. Або  центральна влада  вже не контролює цей симбіоз криміналу та міліції, або сама ж його організовує…

Востаннє так було за часів Лєніна і кривавого терору більшовиків, коли ЧК нафарширувало армію кримінальними злочинцями з царських тюрем і малювали з них "героїв громадянської війни". І таких "котовських" було чимало. Сьогодні вуличні кримінальники, усі ці гопники-тітушки, не просто вчиняють погроми під прикриттям міліції, а вже й разом з нею  озброюються і отримують від міліції штатні спецзасоби. Ось як це було у приміщенні  Дніпропетровської  держадміністрації:

Потім гопники стріляли у мітингувальників  з  травматичної  зброї, яку  для отримання   необхідно реєструвати в МВС. Є поранені. Але що є найстрашнішим - вперше стріляли в людей у присутності сотень міліціонерів і під об'єктиви телекамер.

У Донецьку "тітушки"  атакували людей на  центральній  площі,  але  через  хаос  побили  одні  одних  при  повному  невтручанні  міліції.   Звірства  гопників  у  Запоріжжі  та Черкасах,  коли  кримінальники організували  справжнє  нічне  сафарі  на людей по вулицях і  подвір'ях. А вже  покалічених  громадян  добивали  "беркутівці"   і кидали  в  автозаки.  Це  ж  картини  кривавого  Києва з  січня 1918 року, які  ожили  на наших очах!  Так  діяли  більшовицькі  убивці  з  загонів  Муравйова на вулицях столиці, куди їх відправили  Лєнін та Троцький.  Катування, тортури   вже   дійсність –  "бракує"  для  повної  реставрації  більшовизму  лише  розстрілів.

Про  такі  сценарії   для  влади, про  державне  насильство й терор,  які  підірвуть  країну,  писано і  сказано за  останні  роки  стільки,  що надрукуй - на  нову  бібліотеку  вистачить. Скільки ж  було засторог  і попереджень   про недопустимість  репресій,   цинічну  несправедливість  і  кров  як точку неповернення, як рубікон, який  владі  не можна переходити.  Перейшли…

При   хиткому  затишші  й  перемир'ї  в  урядовому кварталі  Києва, який у цей день ховав і відспівував убитих, кров полилася вулицями міст  Придніпров'я  та сходу країни.

Державне  телебачення  сусідньої  Росії  у новинах обговорює  розчленування України.  Влада в  Києві   зберігає  "спокій  на крові", а  тим  часом,  як  сказав Довженко, "Україна в огні".

P.S. Замість зайвих і безсилих у ці дні  слів – ось  присяга, яку на Біблії  склав  людям президент  Янукович - "…дбати  про  благо  Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, виконувати свої  обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити  авторитет України у світі". А прем'єр  Азаров  присягнув  "додержуватися    Конституції    …дбати  про  добробут  Українського  народу,   сталий демократичний розвиток  суспільства". Генпрокурор Пшонка поклявся "сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави. Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури".  Та й кожен міліціонер присягнув: "завжди  залишатися відданим народові України…бути гуманним, чесним…Якщо ж  я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону".  Усі  ці  люди  клялися перед Богом та людьми…

Роман Чайка

Поділитись: