Пірати Аравійського моря

У Ємені ніколи не було спокійно. Стрілянина для цього регіону – цілком звичне явище, причин для ворожнечі чимало. Однак нинішню кризу спричинили одразу кілька різних суспільно-політичних процесів, які наклалися один на один.

Почнемо з того, що тривалий час  Ємен був розділений на Північний і Південний. Перший вважався колискою єменської цивілізації на відміну від колоніального розбещеного Півдня. Після того, як відбулося возз'єднання країни, періодично виникали сепаратистські рухи – багато хто цією злукою був не задоволений.

Крім того треба пам'ятати, що Ємен – це така собі феодальна країна, де ключову роль відіграють племена. Належність до певного племені є домінуючою. Звісно, існує і спільна єменська ідентичність, але вона не є настільки сильною, як племінна. Увесь час ці племена ворогували між собою, зокрема, у боротьбі за ресурси. 

Однак водорозділ відбувається не тільки за географічною або майновою, а й етно-релігійною ознакою. Повстанці-хусити, які зараз ведуть бої, сповідують шиїтську форму ісламу. До початку 60-хроків вони, були керівною династією, а Ємен – теократичною  державою. Після революції, хуситів позбавили влади, і в країні почала правити сунітська більшість.

На початку 2000-х років виникло декілька громадських організацій хуситів, які  відчуваючи себе впослідженими, прагнули мирним шляхом отримати рівні права з сунітами. Але діалогу не склалося. Посередниками в цьому діалозі виступали  Саудівська Аравія і інші арабські країни. І десь ближче до кінця нульових  були досягнуті певні домовленості і в тому числі в питаннях, які передбачали розширення прав для хуситів, однак вони були порушені. 

Одним словом Ємен опинився в ситуації, коли старий соціальний порядок , який визнавався всіма групами населення, перестав працювати.

Є ще два фактори, які не треба скидати з рахунків. На хвилі протиріч намагається виграти політичні бали терористична організація "Аль-Каїда", яка має свої бази у Південному Ємені.  І друге – усе це відбувається на фоні дуже складної економічної і політичної ситуації в країні.

Олії у вогонь долила арабська весна. Вона збурила всіх і власне арабська весна призвела до того, що президент Ємену Абед-Раббо Мансур Хаді добровільно залишив свою резиденцію в Адені.

Хусити почали наступати, відбувся розкол армії (одна її частина перейшла на бік повстанців)  і спроба захопити Аден – ключовий порт країни. Заколотники погрожують перекрити Баб-ель-Мандебську протоку, через яку пролягає шлях з Європи в Східну і Південну Азію, а також Австралію. Це може створити серйозні загрози для мореплавства і транспортування нафти (через протоку проходить приблизно дві третини світової торгівлі нафтою). Адже якщо протоку буде заблоковано або якимось чином зіштовхнуться об'єднані сили Саудівської Аравії і інших арабських держав з Іраном, тоді ціни на нафту підскочать, і дуже швидко.

Тепер Ємен однозначно сприймається як failed state

Тобто регіон перетворюється на чергову піратську республіку. Ми можемо отримати нове Сомалі з усіма можливими наслідками. І вже в цих умовах Саудівській Аравії не залишилося нічого іншого, як створити коаліцію і втрутитися у конфлікт, розпочавши військову операцію. Тепер Ємен однозначно сприймається як failed state (недієздатна держава).

Повітряні удари сил коаліції  серйозних втрат не завдають, але сильно дратують. Якщо до цього далеко не всі хусити були готові приєднатися до повстанського руху, тепер у є легітимний ворог і позиція: вони захищають свою батьківщину.

Хусити - войовничі племена, з ними дуже важко буде впоратися, окрім того в країні там дуже складний рельєф для наземної операції. Та навіть якщо б вона відбулася  зараз, на цьому етапі вона мало що дала б.

Окрім того дається взнаки регіональне протистояння між Саудівською Аравією і Іраном. Конфлікт розглядається через призму іранської підступності. Суніти будуть однозначно не готові сприймати хуситську владу. 

Ключове завдання зараз –  локалізувати конфлікт в рамках регіонів, які підтримують гуситів  і вибити хуситів з регіонів, які їх не підтримують, а паралельно з цим також вирішувати питання з Аль-Каїдою і за гроші купувати лояльність племен.

Цілком можливо, що це буде неоколоніальна операція, яка забезпечить безпеку у протоці. Наприклад, створення таких умовно кажучи квазі-держав або повернення Південного Ємену до стану квазі-колонії і формування в рамках цього протекторату більш-менш ефективної структури, яка гарантуватиме безпеку. Через якийсь певний час всі почнуть домовлятися з усіма, і єменський конфлікт, швидше за все, залишиться локальним, принаймні, зараз шанси перерости у глобальний, невеликі. Вірогідно нинішній сплеск воєнної активності – це максимум який ми можемо побачити.