Слабких жаліти не прийнято
Якщо Путін отримає бажане, він хотітиме все більше і більше.
Візит Меркель та Олланда у Москву я би розглядав лише у якості ратифікації уже досягнутих домовленостей. Виглядає так, що рішення вже прийняті, вони просто зараз остаточно погоджуються. Результати візиту в Москву якщо і вплинуть на них, то відсотків на 10-20, не більше.
Потрібно розуміти, що вчорашній візит лідерів Франції та Німеччини до Києва з дипломатичної точки зору безпрецедентний, бо лідери держав так просто, без попереднього узгодження, не прилітають. Тональність їхніх заяв означає, що вони прилетіли з готовими рішеннями. І рішення ці передбачають федералізацію України в обмін на війну.
Президент Порошенко може це назвати децентралізацією, адміністративно-територіальною реформою, але суті це не міняє. Ні Лавров, ні Путін ніколи не приховували, що їх цікавить максимальна самостійність регіонів, бо саме за такого стану справ проросійські регіони будуть мати право вето на зовнішню політику. Тому вони полетіли сьогодні в Москву, де будуть остаточно узгоджені всі ці рішення. Очевидно, сьогодні буде політична заява. І в залежності від того, чи підпишемо ми завтра меморандум з МВФ, стане зрозуміло, пристали ми на ці умови чи ні.
План врегулювання ситуації на Сході передбачає легалізацію "ЛНР" і"ДНР" – у складі України. В якому статусі – неважливо. Бо фактично це все одне буде друге Придністров'я, Абхазія або Нагорний Карабах. Це означає, по-перше, що на нас чекає хвиля розчарувань. Бо тоді буде незрозуміло, за що воювали. Друге: на нас чекає парад федералізації, коли інші регіони України почнуть піднімати голос: "А чим ми гірші, а чому їм так, а нам – ні".
Цей план не передбачає контроль Києва над цими територіями. Тобто він не передбачає обов'язкової появи там підрозділів МВС України, які будуть підпорядковуватися нашому міністру, нашої прокуратури, СБУ. Але разом з тим, можливо, ми будемо виплачувати якісь соціальні виплати населенню на цих територіях, будемо своїми коштами відновлювати інфраструктуру Донбасу. Власне, саме це передбачає план, який підготували лідери Заходу.
Але це ще не означає, що Путін цей план прийме, тому що апетит приходить під час їжі. Він бачить, що Захід дав слабину. А слабкого прийнято не жаліти, а добивати. І він буде добивати, буде просити більшого – не лише федералізації, а й зняття санкцій (частково або повністю), проситиме про якісь торгові преференції з країнами Західної Європи.
Найголовніше те, якщо ця угода буде досягнута, це нічого хорошого для нас не означає. Це означає, що буде пауза, можливо, вона протриває рік-два. За цей час Путін повністю переозброїться. Він врахував усі свої помилки, він розуміє, як йому потрібно вести війну. Якщо з нього знімуть санкції, в нього будуть кошти і технології для переозброєння. Якщо зараз ми відступимо на два кроки назад, все почнеться заново і з ще більшою силою.