Тихі убивці

Мабуть, я не достатньо патріотично налаштований. Мабуть, у мене взагалі відсутні патріотичні почуття, а чого доброго – я ще й працюю на Москву.

Так мені здається. Бо скандали довкола українських продуктів харчування не викликають у мене праведного гніву. Принаймні я не поділяю крику душі, який вирвався недавно з блогу нардепа Юри Стеця (саме так він підписався – Юра Стець) на захист цукерок "Рошен".

"Звичайно, я розумію, що це війна не з Порошенко", – пише він. При цьому дивно, що колишній журналіст не знає, як відміняти українські прізвища.

Але менше з тим. Він пояснює своє тривале мовчання на цю тему тим, що "ботоманія, яка охопила український інтернет залила би снюноподібними (так!) повідомленнями, накшталт (!) "Стець захищає бізнес свого кума" або "опозиційний депутат від фракції "Батьківщина" вкотре піариться на недолугості влади".

Боже борони, аби ми тут щось говорили на тему кумів. То святе. Але мене смішить порівняння ситуацій, яке робить Стець: "Чому коли Росія оголосила війну "Боржомі" грузини, навіть ті, хто не п'ють цю мінеральну воду, стали на захист власного виробника? Чому молдавани, коли ввели заборону ввезення в Росію молдавських вин проявили себе, як нація, а не стадо баранів, усвідомлюючи наслідки подібних санкцій з боку Росії для кожного громадянина цієї країни".

А от ми, українці, "почали злопихати, тішитися і насолоджуватись "дружніми" діями північних "братів", наввипередки тиражуючи в перепостах інформаційні повідомлення про імперський снобізм Росії в контексті оголошення війни українським кондитерам".

Дивно, що Стець також не згадав реакції американців на відмову Франції брати участь в атаці на Ірак: тоді американці бойкотували французьке вино.

Але порівняння ці не зовсім доречні. Росіяни вирішили навести порядок з постачанням до Росії фальшивого "Боржомі" і фальшивих грузинських та молдавських вин. У жодній з цих маленьких країн немає й близько стільки виноградників, скільки вин там виробляють.

Очевидно, що присутня тут і політична складова, але факт є фактом: українські магазини теж ущерть забиті пійлом, яке до вина не має жодного стосунку. Однак Україна з цим чомусь не бореться. І відомо чому: наші достойні депутати й чиновники цього лайна не п'ють.

А тепер звернімо увагу на наші сири й цукерки. З чого складаються наші сири – це страшна таємниця. Ще більша, ніж декларація про доходи пересічного нардепа. Усе, що дано нам знати – це "коров'яче пастеризоване молоко з додаванням бактеріальних заквасок, сичужного ферменту, кухонної солі".

Лише на деяких сирах можна прочитати також про вміст хлористого кальцію і бета-каротину. Але хлористий кальцій – це вже хімія. Жоден поважний сировар за кордоном не використовує хлористого кальцію для прискорення дозрівання свого продукту.

Такий сир не тільки гірший на смак, але й шкідливий. До того ж термін витримки сиру – це теж таємниця над таємницями. Хоча це насправді найважливіший показник, але його ніхто не вимагає.

Переважна більшість українців дивляться перш за все на ціну, а не на складники, тому біля сирів дуже добре пригрілися і сири з вмістом пальмової олії.

Сир яскравого жовтого, а то й помаранчевого кольору – це теж хімія. Як і сири, виготовлені з переплавки сирного браку. Лише дехто з виробників вказує маленькими буквочками, що цей сир "плавлений", а решта обмежується таємничим "пл".

То вибачте: чому я маю ставати на захист злочинців, які намагаються нам втулити таку гидоту? Невже лише тому, що я українець?

Я просто давно вже не купую наших сирів. Я собі вирішив, що краще не вірити нікому, ніж ризикувати.

А тепер про цукерки. Шукали там бензопірен і начебто не знайшли. Ну, й слава Богу. Але не бензопіреном єдиним славляться українські цукерки. Досить зайти на сайт "Рошену" та почитати, з чого складаються їхні цукерки та торти.

Ледь не в кожному виробі зустрічаємо і цукор, і патоку крохмальну. Питається, якщо є цукор, то навіщо ще й та патока? Пояснюю: насправді цукру там може бути 0,001%. Патока крохмальна або ж глюкозний сироп – чудовий замінник цукру. От тільки чудовий він для виробників, а для людей – це отрута, яка веде до ожиріння.

Недавно вперше в США оголошено, що найправдоподібнішою причиною ожиріння є глюкозно-фруктозний.

Юрій Винничук