Ліга Європи. "Дніпро": дякуємо, що живий!

Найкраще, що можна винести із гри на "Сан-Паоло" - результат. Все інше - забути на другий день. Певна річ, зробивши роботу над помилками.

Неаполітанський "вовк" виявився не таким вже й страшним, як його нам уперто малювали. "Дніпро" знайшов протиотруту від атакуючих потуг "Наполі". Зроблено половину справи. Попереду - її найскладніша частина. Тепер "Дніпро" має освоїти науку перемагати.

Апетит до "Дніпра" приходив поступово. Справді, ще декілька місяців тому складно було уявити, що дніпряни вийдуть із групи в плей-оф. Потім не дуже вірилося, що команда Маркевича здолає чемпіона Греції. А далі - найкращу команду Нідерландів. А потім - ще й Бельгії.

Воістину, ніщо так не підносить, як розуміння власної безвиході. "Дніпро" навесні завше був у букмекерів десь там далеко, на задвірках. Але мало-помалу, скальп за скальпом українська команда торувала собі шлях нагору. Сягнувши небаченої досі висоти.

Ось так, підтюпцем, жартуючи, часом на одних емоціях, місцями на жилах Дніпропетровськ дійшов до півфіналу. Де, знову ж таки, не вважається фаворитом ні в букмекерів, ні в фахівців.

Та хіба то погано? Сміливість чужі міста бере, хоч і залишає свої села. Не вірте Маркевичу, який каже, що "Наполі" - найсильніша команда, з якою він зустрічався в цьому сезоні. Вочевидь, щось подібне Мирон Богданович казав і раніше. Коли зустрічався з "Інтером", приміром.

Також навряд чи треба сприймати за чисту монету слова дніпровського тренера про відсоткове співвідношення шансів 60 на 40 не на нашу користь. Здається, і це ми вже проходили. На всіх попередніх стадіях "Дніпру" не було простіше. Радше навпаки.

"Дніпро" вже знає, що робити. Так, опонент, імовірно, класово й переважає нашу команду, проте це аж ніяк не "Барселона". Й навіть не "Ювентус". А з рештою "перших після Бога" грати можна.

Як треба грати з "Наполі", також сказав перед грою тренер "Дніпра". Якщо в кількох словах, то не програти центр поля й не наробити дурниць у захисті. Завдання цілком реальне. Але лише в тому випадку, коли вся наша команда на карту поставить все. Бо щоб розраховувати на позитив у надсерйозному протистоянні будь-якого рівня, зазвичай треба стрибати вище своєї макітри.

В моєму розумінні неаполітанський клуб наразі - фаворит містечкового розливу. Команда Бенітеса пнеться, аби довести свою спроможність на континентальному рівні, проте всі ті спроби - щоразу в "молоко". Мало того, що "Наполі" не може тягатися в серії "А" не лише з "Юве", а й із "Ромою", так на континентальному рівні успіхи цієї команди ще менш значимі. Годі порівнювати цей "Наполі" із тією командою, в якій колись виблискував Марадона чи Карека. Нині це добротний середняк. Який і сам грає, й супротивнику дає це робити. Головне - зіграти самому, не дозволивши чогось подібного зробити конкуренту.

Як показав перший тайм, із "Наполі" можна грати. Хоча це команда чіпка й технічна, в неї є свої вразливі місця. До того ж "Дніпро" мінімізував кількість помилок поблизу своїх воріт. Гості грали обережно, акуратно. Гольових моментів було обмаль, але така гра нас влаштовувала.

"Дніпро" не програв центр поля. Відтак "Наполі" головний атакуючий вектор спрямував на фланги. Передовсім на наш лівий. Якщо відверто, найвразливіша наша ділянка на полі. За винятком кількох небезпечних прострілів господарі не запам'яталися нічим іншим. Повторюю вищесказане: Ігуаїн – то не Марадона, а Гамшик – то не Карека. З таким "Наполі" такому "Дніпру" грати треба.

Відтак якщо наші не підсядуть в другій половині гри, якщо не нароблять необов'язкових помилок, якщо Коноплянка й далі працюватиме на благо команди, то не програють. На більше розраховувати навряд чи доводиться.

Щоправда, на початку другої половини гри подумалося, що навіть на нічию навряд чи дніпряни в змозі розраховувати. А все тому, що Неаполь помітно додав, тоді як Дніпропетровськ до цього був чи то не готовий, чи то просто запропоновані опонентом швидкості виявилися для нього захмарними. Й це при тому, погодьтеся, що нічого екстраординарного команда Бенітеса не робила. Вона просто методично розхитувала хворий зуб. Сподіваючись, що рано чи пізно, але свого досягне.

Досягла рано. Італійцям достоту просто (принаймні візуально) вдалося повести в рахунку. Знову ж таки, абсолютно нічого надзвичайного "Наполі" не втнув. Банальна подача від кутового прапорця увінчалася успіхом. Прикро, що з таких от "грабель" дніпропетровці не роблять висновки. Від "Шахтаря" пропустили подібним чином, тепер ось від "Наполі".

Гол вплинув на наших. Негативно вплинув. Надалі домінувала одна команда. Італійська. Хоча, повторюся вкотре, іскрометного футболу неаполітанці не демонстрували. Лише намагання. В нас все так же просідав Лео Матос. Загубився Коноплянка. Ротань не зміг належним чином розіграти жодного стандарту. Лише Дуглас та Бойко виокремлювалися на цьому сіруватому тлі.

Променя світла в темному царстві майже не проглядалося. Майже. Але вагоме слово знову сказав джокер Маркевича. Нещодавно Шахов вивів дніпрян в півфінал. Наразі Євген травмований, однак допоміг інший Євген, Селезньов. І байдуже, що в моменті, коли наш фактурний нападник забивав, був очевидний офсайд. Суддя зафіксував взяття воріт. Наразі це головне. Має ж колись бути й на нашій вулиці свято.

За такої гри нічия – найоптимальніший підсумок. Переконаний, що це чудово розуміють і усвідомлюють не лише ми з вами, а й весь "Дніпро". Ілюзій й замків на піску, переконаний, там будувати не варто. Як і передбачалося, переможця виявить матч у Києві.

І ось тут у "Дніпра", окрім усього іншого, неодмінно має з'явитися ще один аргумент. А саме - заповнені трибуни "Олімпійського". За інших рівних обставин цей козир має сприяти нашій перемозі. Хоча, певна річ, "Дніпро" в будь-якому разі має провести матч життя. Забути про все, вихаркнути легені, спахати футбольне поле, але пройти до фіналу. Ми за ціною не постоїмо.

Олександр Солнцев