Цікаві книжки: "Грузинские легионы вермахта"

Що читаємо? Книгу історика з Тбілісі Георгія Мамуліа "Грузинские легионы вермахта" (Москва, "Вече", 2011).

Не всі знають, що в складі німецької армії під час Другої світової війни були сформовані бойові підрозділи не тільки з росіян ("Русская Освободительная Армия" генерала Андрія Власова), українців (дивізія СС "Галичина"), громадян держав Балтії, але й грузин та інших народів Кавказу.

Видавництво попереджає читачів, що "историку не всегда удается скрыть некоторуюсимпатию к своим соотечественникам, надевшим немецкиймундир, что может вызвать у российской аудитории сложнуюи понятную гамму чувств".

Що цікавого? Військово-політична співпраця німців і грузинів сягає коренями Першої світової, коли в складі кайзерівського війська діяв Грузинський легіон (можна порівняти з частинами УСС).

26 травня 1918 року було проголошено Грузинську Демократичну Республіку, яка встановила тісні взаємини з Німеччиною, на території держави розміщувався німецький військовий контингент.

Після загибелі у 1921 році ГДР десятки тисяч грузинських емігрантів, зокрема військовиків, опинились у західноєвропейських державах. Деякі з них запропонували свої послуги урядам як професіоналів. Скажімо, у 1922 році в польську армію за наказом Юзефа Пілсудського було прийнято більше сотні грузинів-офіцерів.

Після радянсько-французького пакту і прийняття СРСР у Лігу Націй єдиною країною, яка залишалась доволі ворожою до комуністичної Москви, була Німеччина.

1938 року в Берліні було створено ""Управління у справах Грузинської еміграції". У 1939 році в Римі відбувся з'їзд представників грузинських націоналістичних організацій з Німеччини, Чехії та Варшави, на якому було вирішено створити "Грузинський національний комітет".

З початком німецько-радянської війни більшість, за словами автора, офіцерів грузинського походження відгукнулись у заклику підтримати "визвольний похід на Схід". Для них це був шанс повернутись додому і відновити втрачену двадцять років тому державність. За дивовижним збігом обставин, посол Німеччини в Грузії 1918 року граф Фрідріх Вернер фон дер Шулленбург у 1941-му був послом у СРСР.

Варто нагадати, що в Червоній Армії під час війни служили понад 500 тисяч громадян Грузинської РСР, населення якої було трохи більше 3 млн. осіб.

"И теперь ей предстояло воевать в интересах завоевавшей ее Советскойимперии, жертвовать ради нее жизнью, отдавая навязанной ейвойне свои интеллектуальные и материальные ресурсы". Понад 307 тис., тобто практично кожен десятий грузин, загинув на фронті.

8 лютого 1942 року "секретним" наказом по військовому відомству почалось формування Грузинського легіону (Georgien Legion). Натхненником цього став полковник грузинської армії, колишній тбіліський генерал-губернатор Шалва Маглакелідзе.

Цікаво, що клопотання його про скерування на територію Польщі для формування легіону зробив начальник організаційного генштабу вермахту майор граф Клаус Шенк фон Штауффенберг, у майбутньому - полковник, один із організаторів офіцерського заколоту проти Гітлера.

Штаб формування східних, не тільки грузинського, легіонів знаходився під Варшавою. На початку, "вследствие недостатка грузинскоголичного состава, для вербовки которого в германских лагеряхдля военнопленных требовалось определенное время", до першого батальйону зараховували вихідців з Північного Кавказу - кабардинців, осетин, адигів, балкарців, карачаївців тощо. Згодом їх відберуть для окремих підрозділів.

"Главными отличительными знаками Грузинского легионабыла черно-бело-малиновая кокарда и нарукавный знак в видефигурного щитка грузинских национальных цветов, с немецкойнадписью сверху - Georgien (Грузия)".

Були введені спеціальні нагороди "за хоробрість і заслуги для східних народів". Іноді грузинських легіонерів нагороджували і германськими нагородами. Зокрема, за успішні дії на Кавказькому фронті. Найкращих солдатів відправляли у відпустку в Берлін, водили по театрах і музеях.

У 1943 році номерним батальйонам надали право носити іменні назви. Таким чином, 795-й став "Шалва Маглакелидзе", 797-й - "Шота Руставелі", 798-й - "Давид Будівничий", 799-й - "Георгій Саакадзе", 822-й - "Царица Тамара", 823-й - "Царь Іраклій ІІ", 824-й - "Ілля Чавчавадзе".

Як бачимо, крім імені засновника легіонерського руху, вони носили імена національних героїв і святих Грузії. Один із батальйонів, через дезертирство частини особового складу, був переформований у шляхово-будівельну частину.

У вересні 1942 року новий центр формування був перенесений з Польщі на територію Полтавської області, зокрема у теперішні райцентри Гадяч і Зіньків. Відтак грузини у німецькій формі встигли повоювати в Криму, при взятті Новоросійська та в інших місцях Північного Кавказу.

Усього за перші два роки війни було сформовано біля 40 грузинських підрозділів загальною чисельністю 9 тис. осіб. Бойовий дух вояків, особливо протягом першого року, був не надто високим.

Вони майже всі пройшли через концтабори, де "около 50 % кавказцев, вследствиераннего наступления холодов, а также неподготовленности кзиме германского лагерного персонала, погибло от холода,голода и болезней, что, конечно, не могло отрицательно несказаться на настрое будущих легионеров".

Відтак, найкращі командири "східних" підрозділів, скажімо обер-лейтенант Теодор Оберлендер, екс-очільник батальйону "Нахтігаль", був переведений на Кавказ і став керівником з'єднання особливого призначення Бергманн" ("Горець"), "вербовали добровольцев из числа "свежих" перебежчиков и пленных, по возможности, не в лагерях военнопленных,а непосредственно на фронте".

Тільки під Керчю було взято в полон кілька десятків тисяч червоноармійців грузинського походження. Отже, вибирати німцям було з кого.

Взимку 1942-1943 років у батальйонах з'являються так звані "офицеры-ординарцы" з числа командного складу Польської армії, емігрантів 1920-х років. Вони стали вправними посередниками між німецькими офіцерами і легіонерами.

Проблем, ясна річ, вистачало. Один із колишніх радянських офіцерів, майор Симон Ломтатідзе, який до війни керував полком у Туркестані, ображався на те, що йому не дозволили залишитись у званні і не давали носити навіть лейтенантські погони - "немцы без них неотдают мне честь".

Інший виходець з польського війська Дмитро Шалікашвілі потім згадував: "Нам были выданы германские униформы с некоторыми, весьма странно выглядящими знаками различия, не указывающими даже на то, что мы являлись офицерами".

Цікаво, що його син - Джон Малхаз Шалікашвілі - пішов по стопах батька, став чотиризірковим генералом, дослужився до посади керівника військ НАТО в Європі, очолював Об'єднаний комітет начальників штабів під час війни на Балканах у 1990-х.

Найбільш боєздатним підрозділом, сформованим із грузинів, був Кавказький батальйон особливого призначення "Бергманн". Його місією, на думку Оберлендера, було взяти вирішальну участь у битві за Кавказ.

Горцям, за наказом адмірала Канаріса, було доручено здійснити повітряно-десантну операцію і взяти під контроль Хрестовий перевал, який мав стратегічне значення, і відкривав дорогу в Закавказзя - передусім, на Тбілісі.

Заступником Оберлендера став зонденфюрер Вальтер фон Кутченбах, який добре говорив грузинською та російською. У зєднання включили 900 осіб - представників багатьох народів Кавказу, включно з вірменами та азербайджанцями, зокрема 130 емігрантів, та 300 німців з відмінною гірсько-єгерською підготовкою.

Хід бойових дій скорегував плани вермахту. І замість боїв за Грузію довелося вести їх у районі Нальчика, Грозного і Моздока. Пропаганда через пресу та гучномовці призводила до переходу на їхній бік червоноармійців.

Оберлендер вже після війни писав: "Как только вечером находящиеся на позициях грузиныстали хором исполнять свои боевые песни, они сразу были услышаны их товарищами из советской дивизии… Нам не надо было их разоружать. Они сами охотно сдавали свое вооружение. Очень часто они были родственниками друг друга, родом из одной деревни, или учились в одной школе… Желающим мы позволяли вернутся назад, отлично зная, какое влияние окажет этот факт на грузин-красноармейцев за линией фронта. В течение нескольких дней из стоявшей напротив нас грузинской дивизии перешло на нашу сторону 800 перебежчиков, в том числе, целая батарея во главе со своим командиром".

Втративши майже половину особового складу, "ненадійна" 414-та радянська грузинська дивізія була знята з цього відтинку і замінена на азербайджанську.

"Совершенно очевидно, что большинство грузин-красноармейцев сознательно переходило на сторону Германского вермахта, надеясь на скорейшее освобождение своей Родины от власти большевиков".

У відповідь радянські пропагандисти теж розвернули свої гучномовці на легіонерів. Серед іншого, розкидали листівки з погрозами покарати родини, які залишились у Грузії. Це діяло і навіть найкращі бійці часом повертались на "червоний" бік.

У прощальному листі полковнику Маглакелідзе командир 2-й стрілецької роти Константіне Ткешелашвілі написав, що він "лично никоим образом не считает себяврагом немцев, глубоко благодарен за оказанное ему доверие,однако для него "было бы слишком трудно воевать противгрузинских частей". І додав, що боїться за рідних, яких буде знищено.

Тридцять тисяч листівок і години переконань не змогли загалом порушити бойовий дух грузин у німецькій формі. Перебіжчиками стали лише 33 людини. Порівняйте з сотнями, які втекли в протилежному напрямку.

За наказом начальника четвертого розвідувально-диверсійного управління НКВД СРСР генерала Павла Судоплатова було прийнято рішення про засилання агентів з числа родичів Маглакелідзе, які давно співпрацювали з органами НКВД Грузинської РСР.

Але, провагавшись, від ідеї відмовились. Полковник у спогадах потім писав, що дві спроби його вбити були. Але Бог його рятував.

В листопаді 42-го деякі підрозділи "Бергманна" вели бойові дії на кордоні між Кабардино-Балкарією та Рача, однією з земель Грузії. Батьківщина була зовсім поруч.

Але після розгрому під Сталінградом почався відступ аж до Тамані, а звідти повітрям - у Крим, де їх об'єднали з мусульманськими північнокавказькими підрозділами, і далі в Херсон. Один із грузинських батальйонів був перекинутий до Харкова, де і був задіяний у патрулюванні вулиць.

"В дальнейшем грузинские легионеры хорошопроявили себя в крупнейшем сражении Второй мировойвойны, известным в военной историографии под названием битвына Курской дуге. Батальон был задействован в самый разгарсражения под Белгородом, при строительстве оборонительныхпозиций на левом берегу реки Донец, частично под сильнымартиллерийским огнем и при атаках противника".

Одна з грузинських рот була відправлена аж під Ленінград. Після відступу германських військ у Прибалтику вона брала участь у кривавих боях на території Латвії.

А потім Гітлер "основываясь на отрывочных сведенияхо якобы имеющем место высоком проценте дезертирства средивосточных формирований, решил разоружить всечасти и подразделения, созданные из представителей народовСССР, а личный состав использовать на трудовом фронте".

10 жовтня 1943 року вийшов наказ, за яким "східні" переправлялись в Європу, на неголовні театри бойових дій. Дух легіонерів впав до нуля. Мрія повернутись додому ставала примарною.

"Боевые действия против французских, итальянскихили югославских партизан, или западных союзников, никак невписывались в планы грузинских легионеров".

Шалва Маглакелідзе заявив протест, за що був покараний переведенням подалі від його бійців, правда одночасною "пігулкою" - з присвоєнням звання генерал-майора.

Ще одна маловідома сторінка: грузини в УПА. В 1943-му Головне командування УПА замовило кілька листівок - спочатку на російській мові, а "впоследствии печатались на грузинском языке в подпольных типографияхОдессы, имевших соответствующий шрифт".

Мамуліа цитує українського історика С. Ткаченка, який повідомляє, що на південній Волині, на Кременеччині, діяв відділ, де разом воювали грузини, вірмени та черкеси (представники Північного Кавказу). Інший історик Володимир Косик вказує, що чисельність грузин в УПА можна оцінити в кілька сотень осіб.

Фраза. "Грузины!Украинский народ это верный ваш союзник в борьбес империалистами. Мы ведем борьбу за самостоятельноеукраинское государство, как Вы за самостоятельную Грузию.Мы приглашаем вас к общему выступлению против общихврагов.

Входите в общение с нами! Будьте нашими друзями, ане врагами! Налаживайте связь с Украинской ПовстанческойАрмией.

УПА ведет борьбу за самостоятельную Украину иосвобождение всех порабощенных народов от империалистическогоига Берлина и Москвы. Помогайте ей в этой борьбе!

Творите новые грузинские партизанские отряды в рядах УПА.Переходите с оружием в руках на сторону УПА, чтобы усилитьмощь ваших отрядов, которые будут поднимать борьбу за самостоятельнуюГрузию!

Не дайте себя использовать германскимимпериалистам как слепое орудие и пушечное мясо в борьбе свосставшим свободолюбивым украинским народом!".