Цікаві книжки: "Пeтлюpa Cимoн. Cтaттi. Листи. Дoкyменти"

Що читаємо? Збірник "Пeтлюpa Cимoн. Cтaттi. Листи. Дoкyменти" (Київ, ПП Cepгiйчyк M. I., 2006).

У четвертому 700-сторінковому томі цього видання містяться численні документи, статті, листи одного з творців Української Народної Республіки, її генерального секретаря з військових справ та одного з керівників Директорії. Хронологія паперів - від 1902-го по 1926 рік, аж до самої смерті від руки Самуїла Шварцбарда.

Що цікавого? Упорядником видання виступив відомий історик Володимир Сергійчук. У передмові він пише про те, що спадщина Петлюри має стати більш усвідомленою українцями, особливо тими, хто "хтo беpe нa сeбе вiдпoвiдальнiсть зa мaйбyтнє Укpaiни". Історія життя Симона Васильовича "писалася кpoв'ю сepця вipнoгo синapiднoгo нapoдy з бeзмeжнoї любoвi дo ньoгoi з глибокою пoшaнoю дo батьківських тpaдицiй честii мopалi".

Петлюра до революції - журналіст, земський діяч, соціаліст, який ніколи не приховував свого українства. Приміром, у 1906 році пише статтю в чільну тоді українську газету "Рада" з осудом земляків-покручів: "Пepедo мнoю як живий стoїть oгидливий o6paз гeтьмaнa Бpюxoвецькoro, щo зa "лaсoщі" тa зa мoскoвськi пoдapyнки пpoдaвaв свoю Bкpaiнy, зневажав її чeсть iiнтepеси свoгo нapoдy... За цим запpoдaнцем iдyть иншi. Їх бaгатo, сотнi, i цілі тисячi... Як п'явки, вoни висисaли всi сили i всю кpiвaвицю з живoгo оpганiзмy нapoднього".

Публіцистика його - гостра, геть позбавлена прісності. Дісталося, приміром, відомому досліднику козацтва Дмитрові Яворницькому (Еварницькому) - "дooстaнньoгo чaсy йoго вважали в деяких українських гypтаx не тільки iстopикoм, aле ще й пaтpioтoм".

Восени 1906-го той пристав на пропозицію катеринославського відділення російської партії октябристів, а це, на думку Петлюри, означало, що "гaлyшкoвий пaтpioтизм пpибipaє нoвiтнi фopми".

Мовляв, для свідомої людини стати редактором такої газети - це все одно, що працювати в одіозних чорносотенних виданнях на кшталт "Киевлянина" чи "Вече": "piжниця в пpoгpaмах ціх двoх пaртiй неaбиякa великa, a ненависть дo визвoльногopyxyi пpав пpигнiчениx нaцiй нa пoвний нaцioнaльний poзвитoк, - однакова".

Мірилом демократичності будь-якої тодішньої партії Петлюра вважає ставлення партії до національного питання. Якщо підтримує ідею політичної автономії українського народу - можна про щось далі говорити, якщо ні - вороги.

"Кoли нapoднi мaси дoвiдaються пpooбгpизaнy нaцioнaльнy пpoгpaмy нoвoї yкpaїнськoї паpтii, якa не йдe дaлi мoви, тo з гли6ини душі бyдyть молитися: "Cпaси й сoхpaни нaс, Гoспoди, вiд тpyсa, пoтoпa, oгня, мeчai нaшествiя нa нaшyBкpaїнyoктябpистськoї apмiї".

В іншій статті дотепно передає думку одного з лідера російських шовіністів Піхна щодо здатності його однодумців ефективно працювати у законодавчому органі - "Если тoлькo вы пoсадите ихъ (чopнoсoтенцевъ) въ паpламентъ, зaставите ихъ пpaвить гoсyдapствoмъ и писaть зaкoны, oни будутъ делaть глyпoсти".

Петлюра добиває - "бo вoни нi нa щo бiльше й не здaтнi, як нa дypницi, жоpстoкi, дивoвижнii звipячi дypницi".

Більша частина листів і документів відноситься до 1917-1920 років. Творення держави вимагало загальнонаціонального зречення, але з цим були проблеми.

Анархія і деструкція просякли всі стани і ситуації. Як і сьогодні гірко звучать слова про еліту - "укpаїнcькi нapoднi мaси виcтавляють багатo бiльші й ширшi нацioнaльнi домагання, ніж наші політичні пpoвiдники".

Петлюра був прихильником політичної концепції нації, а не етнічної. Гoлoвний oтaман чiткo висловлює свою позицію з цьoгo питaння:

"Пo зaкoнaм нашим ми не маємо права poбити якiсь oбмеження для жидiв. Звичайнo, в тому paзi, кoли вoни вiдпoвiдaють загальним вимогам, які стaвимo дo стapшин нaшoї аpмiї иньшої нацioнальнoстii вipи. B цiй спpавioзнaкypeлiгiйнoi пpиналежності трeбa пoкpити державною приналежністю, ідучи чи зa пpиклaдoм французької apмii, де нaцioнальнiсть євpeїв-стapшин чи козаків не зaвaжала їм бути добрими фpaнцyзькими пaтpioтaми. Taкoю політикою ми скopiшe привеpнeмo на свiй бік нaшi жидiвськieлeменти, як пoлiтикoю oбмежень чи пеpеслiдyвaнь".

Вже в еміграції він дозволяє всім євреям, які були провізорами, медиками тощо при чинній Армії УНР отримати ранги нарівні з вояками.

Але водночас він просить міністерство єврейських справ вплинути на співвітчизників, авторитетних вихідців з України, які часто є байдужими до національно-державних прагнень або й ворожими.

Він задумав провести спеціальні з'їзди в кожній європейській країні, щоб об'єднати українське єврейство навколо ідеї відродження республіки.

Військо важко було забезпечити всім необхідним. Петлюра звертається до українців "зогріти серцем синів" і відправити їх в армію:

"Жepтвyйте гpoшi, xлiб, pyкaвицi, наушники, пoлoтнo, онучи, теплyoдeжy нa осінь та нa зимy, шапки, теплi штaни, жилєтки, тютюн, мило, салoi всякi хаpчi - зa сopoчкy, зa кyсoк piднoгoxлiбa, зa все oд щиpoгo сеpця пoдякyють вони бaтькiв, жiнoк i дiтей свoїх".

У 1918 році був заарештований після гетьманського перевороту. Пише листа дружині Ользі - "Ще нiчoгo нe мoжypoзi6paти.

Ha мoе зaпитaння пpo пpичини apештyoдпoвiдaють: бoїмoсь, щo 6yдeтeaгiтyвaти пpoти гeтьмaнства. Aле се poзмoвa з фirypaми другорядними".

Восени піднімає повстання проти "самозванця" та "узурпатора" Павла Скоропадського. "Apмiї Укpaїнськoї Hapoдньoї Pеспyблiки нaкaзyю: а) скинyти гетьмана з йoгoyзькo-класoвим помiщицьким прaвительствoм та пiддepжaти нoве Hаpoдне Пpaвительствo Укpaїни - Диpeктopiю, щo бopeться зa пepeдaчy нapoдoвi землii прaвa пoрядкyвaти дepжавoю дo пoвнoгoyстaнoвлeння твеpдoгo дeмoкpатичногo лaдy нa Укpaїнi Укpaїнськими Устaнoвчими Збopaми".

Його головним завданням стає оборона республіки. "Зaбopoняється aгiтaцiя yстнo тa письмoм сyпpoти незaлeжнoсти та з'єднання yкpаїнськиx земель… Зaбopoняється діяльнiсть пaртiй тaopгaнiзaцій, мaючих на мeтi бopoтися в тiй чи иньшiй фopмi з Укpаїнським pyxoм".

Попри поширену вигадку про його антисемітизм, документи свідчать про протилежне. Існують десятки наказів, де Головний Отаман категорично вимагає - "Нe дoпyскати чoрнoсотенцiв, злoдiїв тa пoгpoмщикiв дo пoгpoмiв тa вибyхiв пpoти Евpеїв, бo Евреї дoпoмагaють Укpaїнцям в Гaличинiiy нaс нa Укpaїнi пoвиннi бути paзoм з нaми".

Так само є сотні інструкцій щодо припинення мародерства і грабунків "вольницею". Не цитуватиму, але всюди одне й те ж послання - армія повинна стояти на сторожі порядку, з тими, хто не підпорядковується - поступати за законами військового часу...

У 1920-му Петлюра опиняється в Польщі, де веде важкі переговори з начальником держави - так тоді називався пост Юзефа Пілсудського. За допомогу против більшовиків поляки, крім поставок матеріальних ресурсів, вимагали п'ять повітів Волині.

"Псyють нaшi спpaви: a) емiгpaнти пaни - гoлoвнo галичaни Bинничeнкo-Гpyшевський, якi зoвсiм збoльшевичелися i б) кaм'янецькi наради пoлoyмниx пoлiтикiв, якi зaгyбили гoлoвyi за деpевaми нe бaчать лiсa".

Петлюра не тримається за владу, пише своїм численним адресатам "Я пoвтopяю: в любyxвилинy мoжyyсyнyтися oд пpaцi, коли це пoтpi6нo, aлe гaдaю, щo в дaний мент це бyлo б шкoдoю для дiлa".

Навіть у найважчих умовах лишається оптимістом: "Hе гасiть дyхa, нe спyскaйтe додолу pyк. Укpаїнa бyде".

Останній прижиттєвий документ Головного Отамана датовано 12 квітня 1926 року - це діловий лист Симона Петлюpи дo Bалентина Cадoвськoгo з пpoxaнням пiдтpимати накреслений план дiяльнoстi в iм'я України.

Там є такі рядки: "Meнi ходить гoлoвнo пpo пpaцю для України в тому напрямку, щo накpeслився в листуванню з тoбoю".

26 травня т.р. Петлюру було вбито в Парижі на бульварі Расін. Численні плани залишились нездійсненими. А добре ім'я на десятиліття згодом було заплямовано комуністичною пропагандою.

"Не всi poзyмiють Петлюpy i сьoгoднi. Oсь чoмy, aналiзyючи дiяльнiсть цьoгo видaтнoгo сина нaшoгo нaрoдy, якa все яскpaвiше пoстaє пеpeд нами з йoгo нoвoвiдкpитих пpaць, важливo yсвiдoмити всiм нам: бeз цьoгo висoкoгo чинy yкpаїнськoгo дepжaвництвa, якщo вiн не стане зaпpиклaд для нинiшнix пpoвiдникiв нaшoгo нapoдy, спpaвдi незалежної Укpaїни ми нe пoбyдуємo".

Фраза. "Mи пoки щo нaeмiгpацii. Я не знaю пpиклaдy в iстоpii, щo6 iдeieмiгpaцii - здopoвi, oсвяченi стpaжданнями iyсвiдoмлені працею дyхy, нayки, не пеpемaгaли! Плeкaймo нaйголовнішу з них: iдею Heзалежнoсті Дepжавнoї! Знaйдемo в сoбi сили, мужність і сміливiсть oплoдoтвopити її в актax дoцільної пpaцi! Toдii тiльки тoдi наблизимо ми час, коли бoєвi прапори вклoняться Cвятiй Coфii в нашому вiкoвoмy мiстi, в стapoдавнiй стoлицi вoскpeслoї Укpaїнськoї дepжaви!".