Клятвовідступники
26 січня. Запоріжжя. Облдержадміністрація. Мітинг обурених людей. Супроти них – міліція, а за щитами так званий "антимайдан". Люди скандують "Слава Україні! Героям слава!". Антимайдан їм відповідає: "Слава России!". Завіса.
Роман Чайка
Реально – крапка. Далі писати будь-що безглуздо.
І до слова - пригадалася розмова з політичним туристом із Москви, який приїхав у Київ усе побачити на власні очі. Європейська площа, сходи готелю "Дніпро", монолог: "Представь себе большой лагерь на всю Красную площадь. А вокруг - от храма Василия Блаженного, вдоль ГУМа и Кремлевской стены с мавзолеем и до самого музея Ленина – баррикады. Сотни тысяч граждан. А рядом на Манежной площади несколько суток идет бой и все в огне и дыму! Нет, я столько не выпью!"
Про народне повстання (чи як його назвуть у майбутньому), яке охоплює усе більші території краю, ще напишуть історики та аналітики. Найбільшою загадкою, все-одно, залишається бронебійна впертість президентської вертикалі, яка ігнорувала й ігнорує зростання кримінального елементу з силовими загонами держави. Або центральна влада вже не контролює цей симбіоз криміналу та міліції, або сама ж його організовує…
Востаннє так було за часів Лєніна і кривавого терору більшовиків, коли ЧК нафарширувало армію кримінальними злочинцями з царських тюрем і малювали з них "героїв громадянської війни". І таких "котовських" було чимало. Сьогодні вуличні кримінальники, усі ці гопники-тітушки, не просто вчиняють погроми під прикриттям міліції, а вже й разом з нею озброюються і отримують від міліції штатні спецзасоби. Ось як це було у приміщенні Дніпропетровської держадміністрації:
Потім гопники стріляли у мітингувальників з травматичної зброї, яку для отримання необхідно реєструвати в МВС. Є поранені. Але що є найстрашнішим - вперше стріляли в людей у присутності сотень міліціонерів і під об'єктиви телекамер.
У Донецьку "тітушки" атакували людей на центральній площі, але через хаос побили одні одних при повному невтручанні міліції. Звірства гопників у Запоріжжі та Черкасах, коли кримінальники організували справжнє нічне сафарі на людей по вулицях і подвір'ях. А вже покалічених громадян добивали "беркутівці" і кидали в автозаки. Це ж картини кривавого Києва з січня 1918 року, які ожили на наших очах! Так діяли більшовицькі убивці з загонів Муравйова на вулицях столиці, куди їх відправили Лєнін та Троцький. Катування, тортури вже дійсність – "бракує" для повної реставрації більшовизму лише розстрілів.
Про такі сценарії для влади, про державне насильство й терор, які підірвуть країну, писано і сказано за останні роки стільки, що надрукуй - на нову бібліотеку вистачить. Скільки ж було засторог і попереджень про недопустимість репресій, цинічну несправедливість і кров як точку неповернення, як рубікон, який владі не можна переходити. Перейшли…
При хиткому затишші й перемир'ї в урядовому кварталі Києва, який у цей день ховав і відспівував убитих, кров полилася вулицями міст Придніпров'я та сходу країни.
Державне телебачення сусідньої Росії у новинах обговорює розчленування України. Влада в Києві зберігає "спокій на крові", а тим часом, як сказав Довженко, "Україна в огні".
P.S. Замість зайвих і безсилих у ці дні слів – ось присяга, яку на Біблії склав людям президент Янукович - "…дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі". А прем'єр Азаров присягнув "додержуватися Конституції …дбати про добробут Українського народу, сталий демократичний розвиток суспільства". Генпрокурор Пшонка поклявся "сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави. Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури". Та й кожен міліціонер присягнув: "завжди залишатися відданим народові України…бути гуманним, чесним…Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону". Усі ці люди клялися перед Богом та людьми…
Роман Чайка