Мовчання ягнят

Усе, що відбулося на останніх перемовинах у Мінську – сухий набір дипломатичних висловлювань. За результатами зустрічі створено чотири підгрупи у складі Тристоронньої контактної групи, але вважати, що весь мирний переговорний процес буксував лише через те, що не було створено оцих підгруп, потрібно бути наївною людиною. Тому що насправді немає політичної волі на виконання Мінських домовленостей.

Чому так радіють представники бойовиків? Я знаходжу лише одне пояснення – присутність у складі переговорників пана Медведчука. Це подія, яка однозначно матиме політичні наслідки для президента Порошенка, тому що важко уявити абсурднішого кроку, ніж включити до складу переговорної групи російського агента №1 на території України.

Причетність Медведчука до переговорного процесу, зокрема, щодо звільнення заручників, і раніше подавалася як його величезна заслуга. Мовляв, ну то й що, кум Путіна, головне, що процес обміну полоненими успішний. Однак було зрозуміло, що це такий спосіб Путіна принизити Україну. А коли Медведчук уже повністю легалізований у переговорному процесі, то ми так би мовити підставили Путіну другу щоку.

Зрозуміло, що коли на боці України виступає російський агент, це свідчить про певну зміну переговорної стратегії на користь проросійського вектору. Це може бути зумовлено і тим, що Європа втрачає інтерес до України. І, ймовірно, президент Порошенко був змушений погодитися на такий варіант.

Парадокс Мінських полягає в тому, що немає єдиного бачення як їх виконувати. Одні кажуть, треба починати з першого пункту, інші кажуть треба починати з другого, треті кажуть, що з шостого. Тобто немає чіткого алгоритму, він не прописаний. Кожен коментує його як вважає за потрібне, кожен має своє бачення, тому його виконання вкрай проблематичне.

Мінська угода прописана таким чином, що Україна в будь-якій ситуації в програші від цього документу

Більше того, Мінські договори прописані таким чином, що Україна в будь-якій ситуації в програші від цього документу. Якщо ми його не виконуємо, ми даємо формальні підстави Російській Федерації і бойовикам вести агресивні наступальні дії, якщо ми їх виконуємо, ми руйнуємо свою державу зсередини. Тобто Мінські домовленості прописані таким чином, що якщо ми виконаємо їх у повному обсязі, це означатиме, що ми всередині своєї країни матимемо територію, яку ми не контролюємо, яку ми фінансуємо, яка досить потужно впливає не лише на регіональну політику, а й на центральну політику. Таким чином Путін отримує можливість завоювати Україну не ззовні, а ослабити її зсередини.

"ДНР-ЛНР" легалізуються в політичній площині не лише за рахунок участі в переговорах. Вони уже давно приміряють на себе роль суб'єкта української політики. Наприклад, було уже кілька спроб бойовиків диктувати порядок денний Верховної ради. Зокрема, коли вони вимагали терміново зібрати засідання ВР, щоб ухвалити закони, пов'язані з особливим статусом Донбасу, а у випадку, якщо цього не буде зроблено, нам погрожували наступом.

Однозначно "ДНР-ЛНР" диктуватимуть свої умови щодо нової Конституції, нав'язувати федеративний устрій, хоча все це – українські внутрішньополітичні питання.

Чи зможе влада протистояти цим спробам – однозначної відповіді немає. Тому що, з одного боку, ми не в силі самі протистояти бойовикам у військовому плані: завдяки Росії там уже є армія, яка за своєю міццю дорівнює армії середньостатистичного члена НАТО.

З іншого - є сценарій, як цьому можна протистояти. Сценарій достатньо сміливий і на який влада боїться йти – це всеукраїнський референдум. В тому числі і щодо статусу Донбасу, форми державного устрою, питань державної мови і т.д.

Можливо, якщо більше половини українців проголосують за те, що не хочуть жити в одній країні з терористами і ухвалять рішення відпустити окуповані території у вільне плавання, то варто це зробити  і подивитись, у кого що вийде – і у них, і у нас. Але якщо всупереч спробам  бойовиків і РФ нав'язати Україні федеративний устрій українці на референдумі скажуть, що вони за унітарну державу, то ці всі вимоги будуть не те що недоречними, вони будуть позбавлені сенсу.