Рік без результату

За рік при владі рейтинг Петра Порошенка впав більше, ніж втричі. Але не дивлячись на це, він залишається лідером народної підтримки – на тлі колосального падіння рейтингів прем'єра Арсенія Яценюка.

Найбільші політичні втрати президент Порошенко поніс не через невдачі на фронті і не завдяки вдалій роботі політичних опонентів. А через те, що з перших місяців при владі вирішив зайнятися питаннями, які згідно Конституції не належать до його функціональних обов'язків. Петро Порошенко хотів займатися економікою і реформами в той час як основний закон чітко окреслює зону його відповідальності, до якої належить оборона та зовнішня політика.

Утім, бажання контролювати всіх і усе зіграло з президентом злий жарт. Через бажання впливати на уряд він фактично розділив з прем'єр-міністром Яценюком тягар політичної відповідальності за невдачі в економіці. Через невміння приймати кадрові рішення він спрямував на себе негатив через діяльність Валерії Гонтарєвої, Віктора Муженка і Валерія Гелетея. Наважуся сказати, що внесок цих людей у падіння рейтингів гаранта був найбільшим.

Тим неменше, Петро Порошенко вчасно відчув кон'юнктуру і змістив акценти у своїй діяльності з економіки, на конституційну реформу, євроінтеграцію, безвізовий режим з ЄС та врегулювання ситуації на Донбасі. Це теми в період перемир'я дають можливість президенту поставати перед народом у вигідному світлі. Бо коли на Донбасі не стріляють "Гради", вся увага суспільства переноситься на вулицю Грушевського, де прем'єр-міністр безуспішно намагається боротися з корупцією і втілювати реформи. Але, щойно бойові дії буде відновлено, увага знову переключиться на діяльність Міністерства оборони та Генерального штабу. А отже – на Петра Порошенка, як Верховного головнокомандувача.

Схід України і є тим місцем, де вирішується доля нинішнього президента

Власне, схід України і є тим місцем, де вирішується доля нинішнього президента,  рейтинги і рівень підтримки якого залежать від його здатності вирішити конфлікт. Якщо Порошенко з цим впорається, він може розраховувати на те, чого досі не вдавалося в українській політиці нікому, окрім Леоніда Кучми, - піти на другий президентський термін.

Головним ризиком для держави і для Порошенка, як політика, є вирішення кризи на території України в інтересах Німеччини чи Росії – мир будь-якою ціною. Конституційна реформа на умовах, які нам намагаються диктувати з Москви і Берліну, стане поразкою в рази більшою, ніж могла б отримати Україна на полі бою у прямій сутичці з армією ворога. Мир за сценарієм Німеччини та Росії  гарантує ще більший розкол у суспільстві і втрату довіри Петром Порошенком. У такому випадку політичним опонентам діючого гаранта не доведеться докладати багато зусиль, щоб конвертувати падіння його рейтингів у дострокові президентські вибори.

А зараз, поки триває переговорний процес, говорити про результати роботи Петра Порошенка за рік не доводиться. Оцінювати, фактично, нема чого. Та й не все залежить від самого президента України. Абсолютно зрозуміло, що в цьому конфлікті наша країна є об'єктом, а не суб'єктом переговорів. Більше того – важко одночасно вести переговори і просити фінансову допомогу. Але у випадку провалу, це не той аргумент, який захочуть почути виборці Петра Порошенка. Вони чекають, що президент таки виконає свої обіцянки і продовжують йому вірити. Принаймні, поки що. Але, як буде через рік, не візьметься прогнозувати ніхто.