Рупори Кремля

Я не встигаю дивуватися черепашачій оперативності наших правоохоронних структур. Ні, вони щось роблять, когось затримують, когось судять. Навіть закривають якісь сайти чи видання за сепаратизм.

Але дуже вибірково. Тому залишаються ще сайти і видання, де можна знайти і сепаратистські висловлювання, і матеріали, в яких принижують українців, вигадуючи про нас несусвітні речі.

Очевидно усе залежить від даху, який має той чи інший сайт. Дах сайту "Украинский выбор" саме такий. Там дуже серйозний дах – сам товариш В. Медведчук його охороняє і плекає, чутливо реагуючи на дії ворожої для нього української влади. Винятково в руслі того, що нам ну нізащо не варто вступати в ЄС, а НАТО просто жах як розколює Україну. Тобто погляди шефа нічим не різняться від поглядів супершефа з Кремля. Хоча колись, коли товариш Медведчук мав президентські амбіції, то дуже активно поширював через приватизованих істориків легенду про упівське минуле своїх батьків.

Але вітер подув з іншого боку, і легенда розвіялася.

Та повернемося до сайту. Є тут рубрики "История", з якої можна довідатися багато цікаво. Наприклад, про трагедію русинів. Кому ж, як не русифікованому Медведчуку, про це волати? А про відродження "панславізму" нічого не чули? То щоб знали – воно вже є. Заповіти царя-батюшки в дії. Тому тут організували ще й "Слов'янський форум", який закликає слов'ян об'єднуватися перед жахливою піндоською загрозою.

У статті "Краткая история великих укров" якийсь Геннадій Нєдєлько нарікає на те, що різна "погань" "извращает русскую историю". Прізвищ не називає. Але чому його мали би хвилювати російська історія?

Сєргєй Сокуров, як він сам себе називає "русский, общерусский человек", вважає, що Янукович після своєї втечі все ще був легітимним президентом, а тодішня влада якраз нелегітимною. "Силовые структуры и армия попали под жёсткий контроль внезаконных бандформирований Правого сектора (???). Власть на местах оказалась в руках олигархов самого примитивного, хищнического образца, среди которых первую скрипку играл (до сих пор играет) нравственный урод, монстр, совместивший в себе потомка жертв Холокоста и духовного наследника галицких бандерофашистов, палачей єврейства".

Треба сказати, що агресивні автори "УВ" все ж не надто сміливі, щоб називати прізвища. Тому все натяками та натяками.

А далі у Сокурова йдуть дифірамби Путіну і генію Сталіна, ба, навіть прославляється – не повірите! – "блистательная победа русского духа в Крыму в марте 2014 года"!

Але – з'ясовується – Путін нє даработал. Він зупинився у своєму визвольному поході на Захід, а треба було, як незабутній Сталін, іти далі. Тому автору й "не дают покоя силы, неумолимо зреющие по ту сторону фронта (себто по нашу! – Ю. В.), что установился по административной границе УССР, превращённой предательством наших компартийных и сменивших их властных рыночных элит во враждебное, без оговорок, унитарное государство".

Фантастика! І це публікується на сайті, що, як уже згадувалося вище, плекає і охороняє В.Медведчук, людина, яка провадить ще якісь мирні переговори і виступає від нашого імені. І цього впритул не помічає СБУ? А МінСтець? Ще не дозрів з нотою протесту?

Інший автор, Сєргєй Сєргєєв, розродився дослідженням про малоросів і "сєвєрцев", чи то пак по-нашому "сіверян". Ага, крім русинів, є й такий у нас народ. Правда, не пощастило йому. Укри задовбали.

Ніколай Ярємєнко дорікає нам тим, що ми "русское историко-культурное наследие" назвали "оккупантским", а насправді "именно русскими руками сделано на этой земле большинство тех ценностей, которыми сегодня так неумело, а иногда и просто неразумно пользуются украинцы. А в Киеве и Донбассе, ставшие на путь Иуды и Каина "майданные свидомиты" уничтожают ценности Славянского Мира "Градами", виня во всех бедах своих москалей…"

Нагадую, що це не кацапстанський сайт, а таки наш, український. І це ми, українці, стріляємо "Градами" по мирних жителях.

Після цього вже й не дивно, що автор запитує: "А нужен ли всем нам украинский язык и имеет ли он хоть какие-то шансы на будущее?"

Константин Киричек, який величає себе "потомком запорожских казаков и древних русичей", вирішив похизуватися в ролі філолога, хоч і не має відповідної освіти. Його до глибини душі переймає той факт, що "галицкие потомки польских и австрийских холопов, бывшие до 1939 г. неизвестно кем, прожившие полтысячелетия в других государствах и присоединённые к нам Сталиным насильно, стали "справжніми" украинцами".

Нє пущать! Бо справжні українці – це оті русскоязичні казакі. А "галичане, разговаривающие на польско-австрийском суржике, который отличается от украинского языка так же, как кирзовые сапоги отличаются от дамских туфелек, вдруг решили, что они тоже украинцы!"

А далі уже відверта маячня: "Это всё равно, что назвать негров США, разговаривающих на английском языке, и англичан, живущих в Англии, одной нацией".

Але що там галичани! На сайті є анонімна стаття ще й під такою промовистою назвою: "Украинец – это презренный и проклятый Манкурт", підкріплена цитатима з забутого усіма москвофіла Осипа Мончаловського: "Украинство — это недуг, который способен подточить даже самый сильный национальный организм, и нет осуждения, которое достаточно было бы для этого добровольного саморазрушения!".

Після цього вже й не дивно, що автор запитує: "А нужен ли всем нам украинский язык и имеет ли он хоть какие-то шансы на будущее?"

Фантазій на тему, як кляті поляки і австріяки витіснили термін "русини", замінивши його на "українців", на сайті чимало. Це загалом улюблена тема росіян, які переконані, що українці стали себе називати українцями тільки в ХХ сторіччі. Бо всі ми насправді малороси, новороси, сєвєрци, русини, а тільки не українці.

Заклики до розколу країни, до батька Путіна, заперечення самого права на існування українців і української мови – ось лице цього сайту. Який чудово себе почуває на фоні російської агресії.

Діло Бузини живе і процвітає.