Шахтар - Байєр - 0:0. Без реваншу

Більше тридцяти років "Шахтар" на своєму полі не перемагав німців. Не переміг і цього разу. Як не намагався Луческу показати "Байєру" "кузькину  мать", як не кричав на всіх кутках про змагальну вищість своїх підопічних, втілити всю цю словесну полову в справу так і не вдалося. На перемогу "Шахтар" не награв. Що б там не казав румунський казкар на післяматчевій прес-конференції. Рахунок — на табло. Його не спростуєш жодним емоційним спічем. Відтак реванш не відбувся. Більше того, "Байєр" так і залишився попереду гірників у турнірній таблиці. А це значить, що на команду Луческу чекають чергові "матчі сезону". Уже звичні цієї осені.

ШАХТАР - БАЙЄР - 0:0. СТАТИСТИКА + ВІДЕО

Ось так воно зараз — що не гра — то матч смерті. Виявляється, до поганого також можна звикнути достоту швидко. Хоча, певна річ, краще звикати до хорошого. "Шахтар" минулорічним лігочемпіонським сезоном привчив усіх нас до цього хорошого. Зараз потроху відучує. Не можна сказати, що нинішні справи у команди Луческу, як у того гороху при дорозі, проте боляче скубнути "Шахтар" зараз може ледь не кожен. Остання із цих кожних — луцька "Волинь". Якщо вже "Волині" подібне вдається… Що тоді вже говорити про німців. Із Леверкузена два тижні тому донеччани прибули добряче обскубаними. Вкупі із згаданою поразкою в Луцьку вимальовувалася сумна й тривожна картина. Подейкували навіть, що румунському Містерові шахтарівський президент вказав було на двері. Проте чутки розвіялися, як вранішній туман над Волновахою. Містерові дали можливість виправити ситуацію. І першим домашнім завданням на цьому тернистому шляху став той таки "Байєр".

Те, що матч у Донецьку відрізнятиметься від гри в столиці німецької фармацевтики, в унісон говорили всі. Навіть тренер "Байєра". Надто розбалансованим і ледь не кастрованим постав "Шахтар" у грі на виїзді. Мало врешті зіграти самолюбство. Й прищемлене реноме. Словом, гірники не лише заслужили на вендету, а мали її видати на-гора за будь-яких умов. Інакше — бай-бай, мрії про плей-оф. Та й не лише вони.

Помста, як відомо, із числа холодних закусок. Проте "Шахтар", як на мене, цю затерту тезу проігнорував уже зі старту. Увесь креатив, який тільки можна знайти в колективі, Луческу кинув у бій. Відтак у основі знайшлося місце й Феррейрі, й Бернарду. Звичні Тайсон і Луїс Адріано опинилися на лавці. В бій пішли найкращі на сьогодні. Словом, Мирча Михайлович одразу розкрив свої карти. Чи спрацювало це? Відповісти однозначно не вийде.

Швидкий м'яч забити донеччанам не вдалося. Хоча ставка на цей трюк робилася. Завдяки підвищеній активності Бернарда й Тейшейри, їхньої реактивної швидкості у команді господарів мала створюватися помітна перевага при створенні та завершенні атак. І вона, перевага ця, таки дійсно була помітною. Нехай і місцями, епізодами, проте "Шахтар" нагадував себе річної давнини. Оборона "Байєра" якщо й не розпадалась на шматки, таки тріщала по швах. Своїх партнерів по захисту страхував воротар — мабуть, найкращий і найпомітніший у складі команди гостей. Лено принаймні тричі в першій половині гри рятував свою команду від відвертих неприємностей. Але того шику, тієї фундаментальності, що виокремлювала "Шахтар" в минулорічній євро-кампанії, наразі немає. Це не докір. Просто констатація факту. Лідерів колишніх замінити рівноцінно не вдалося. Лідери нинішні є такими поки що епізодично. Тому й не знаєш напевне, чого чекати від цієї команди в епізодах, коли не "Шахтар" веде гру.

"Байєр" не здивував узагалі. Власне, цього він не міг зробити за визначенням. Команда "дроворубів" грала так, як і мала це робити. Як, до речі, і вміла. Вона, ця команда, і в першій зустрічі запам'яталася хіба що забитими м'ячами, а не грою. А на хвильку уяви, що тих м'ячів не було, і "Байєр" автоматично стає такою собі копією луцької "Волині". Німці, до речі, цілком реально оцінюють свої можливості. Можливо, саме тому їм часом і вдається стрибати вище своєї голови. І ось у цьому, на моє глибоке переконання, й полягає головна відмінність між цими командами. Одна знає, що до еталону явно не дотягує, й ніжки простягає по ковдрі, тоді як інша — не складе собі ціни, малюючи в уяві лігочемпіонські фінали.

Та то таке… У конкретному протистоянні "Шахтар" мав шанси на успіх. Що б  хто не говорив, але й нинішній кадровий потенціал чемпіона України дозволяє йому вдало грати проти команд на кшталт "Байєра". Індивідуальна майстерність донецьких бразильців таки вища за леверкузенський інтернаціонал. Чому лишень ця майстерність, з одного боку, демонструється не так часто, як того б хотілося, а з іншого — не завше вписується в загальнокомандну ментальність — питання, вочевидь, риторичне.

У другому таймі "Шахтар" дещо здав і в сенсі активності, і в  сенсі видовища. Невже тільки тому, що стомився Бернард? Так чи інакше, але після того, як мініатюрний бразилець пішов із поля, гра гірників втратила барви. Це не значить, що "Байєр" став грати ліпше. Ні, німці грали так, як пише книжка. Ні на йоту не відходячи від тренерської настанови. Вони грали строго за рахунком, сподіваючись на чужу помилку.

В яку гру грали донеччани, сказати  складно. Чим менше часу залишалося, тим простіше починав діяти "Шахтар" в атаці. Причому простота ця із розряду  не геніальності, а радше сірості. Набивши гулі від лобових атак, донеччани просто запускали м'яча на чужу половину поля з надією, що гравці лінії атаки за нього поборються. Боролися — таки так, проте без особливого продовження. Натомість німці, у яких із функціоналкою все добре (це було помітно навіть дилетанту) без особливих зусиль відсували фронт чужої атаки в середину поля. Створювати щось екстраординарне поблизу воріт П'ятова їм не вдавалося — дроворуби, що з них візьмеш, проте певну напругу донецькій обороні вони раз-по-раз таки організовували. Чим вигравали дорогоцінний час. Який грав явно на їхню користь.

На користь "Шахтаря" грало  хіба що бажання. Проте й воно розчинилося  на тлі якоїсь безвиході. Прагматичні  й навіть прогнозовані німці виявилися  мудрішими, якщо можна так сказати, екзальтованих гірників. Вендети  не відбулося передовсім тому, що "Шахтар" та його тренер надто вже цим переймалися. Це блюдо не було холодним. Тому й сталося те, що сталося. На перемогу донеччани не награли. Вони не були гіршими за суперника, часом навіть переважали його в окремих компонентах, проте в сухому залишку — це лише паритет. Не густо, як для претендента на участь у весняній стадії Суперліги. Проте для нинішнього "Шахтаря" — це, здається, максимум.

Олександр Солнцев