Майже як в анекдоті

- Гнида, сидить на третій лінії, дзвонить дружині і розповідає історії про те, як збирав кишки своїх друзів.

Подібних історій я знаю безліч. Ще в учебці були такі, що друзям або рідним ночами розповідали про запеклі танкові бої або про нескінченні мінометні обстріли.

Чому п'яний? Киця, як тут не забухати, коли вночі пораненого в голову Стьопку через ворожий блокпост тягнув.

Киця – в сльози, сидить, сивіє. М'ятний запах невитравним шлейфом тягнеться аж на сходовий майданчик. Сусіди заспокоюють. Дітям нічого не говорять. Аби повернувся живим. Наш Колінька. Захисник.

Захисник тим часом біжить до найближчого села за казьонкою. На КПП чекає Стьопа. Після двох днів "губи" горять труби. Полтінік до п'ятнадцятого позичиш? Та віддам, отвічаю.

Інший вже два місяці стопить фури та цивільні тачки під Ізюмом. Пощастило, живе у кафешці, на посту - буржуйка. Сигарети, водяра, незначні суми грошей щодня лягають йому до кишені. Так, забезпечення не нацгвардійське, але жити можна. Тільки сумно якось. Печаль труїть душу. Вдома, у рідному Старконі, чекає на нього Натулічка. Дзвонить їй, плаче, вчора перебили половину їхнього взводу, накрили "беемками", працює снайпер. Поранений? Так, тобто ні. Контузія. Дві контузії. Люблю тебе, моліться за нас. Ага, ковбаски мені вишли. Цілую.

Саня Б. лише сестрам розповів, де знаходиться. Мама ж впевнена, що він досі на полігоні під Миколаєвим. Навчання, мамо, нудьга страшенна.

- Навіщо їй хвилюватися? За три місяці - дембель, тоді і скажу. Посміємося.

Костік вже другий рік воює. Виходив з Дебальцевого. Бачив більше, ніж дозволяють психічні ресурси. Іноді зривається, п'є, плаче. Для батьків - на заробітках у Харкові.

- Мама і без того вся біла, старий - сердечник.

Одні йдуть перевірити посадку на сто метрів і вже складають заповіти, обдзвонюють всіх знайомих аби розповісти про свої подвиги, акцентують на своій героїчній вдачі. Інші беруть участь у небезпечних перестрілках, вивозять трофейні БРДМи, годинами повзають по мінних полях й лежать в секреті, а близьким розповідають про нудьгу на позиціях. Стріляють? Та кому ми потрібні, у нас все тихо. Як в танку.

- Вона померла.

- Хто?

- Пам'ятаєш, я розповідав тобі про цю гниду П., що сидить під Володарським і щодня дзвонить дружині, розповідає атошні страшилки? П. подзвонив, напиз...ів цілу купу, а через десять хвилин – всьо, в неї серце не витримало. Не відкачали. Двоє дітей. Майже як в анекдоті.

- В якому?

- Та вже не пам'ятаю.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!