"Динамо" - "Боруссія" - 1:2. Мед із дьогтем

Хотілося, як краще, а сталося…Комфортна виїзна перевага, домашня переповнена арена, супротивник, котрого аж ніяк не назвеш вищим  за киян класом, нормальна погода – що ще треба, щоб нарешті продемонструвати гідну гру?!

ДИНАМО - БОРУССІЯ - 1:2. Статистика матчу

Проте знову – ходіння по муках, знову – хапання за серце та валідол. Знову – більше питань, аніж на них відповідей. Усе це, певна річ, не зменшує ваги досягнення – проходження до числа обраних, до сонму Ліги чемпіонів. Привітати потрібно з цим успіхом "Динамо". Київ чекав на це майже три роки. Однак у великій діжці динамівського меду знову виявилося вдосталь дьогтю. Гру "біло-блакитних" складно назвати переконливою, навіть якщо вважаєш себе палким прихильником київського клубу. А тактику, що обрав на матч Сьомін, інакше, ніж боягузливою, і не назвеш. Коли обставини диктують, просто кричать, що треба грати в швидкісний атакуючий футбол, ЮрПавлович випускає трьох хвилерізів, а в атаці покладається на славнозвісний російський "авось".

ДИНАМО - БОРУССІЯ - 1:2. Огляд, Фото і Відео матчу

Можливо, в інакшій ситуації, за інакшого супротивника такий змагальний алгоритм можна було б, принаймні, зрозуміти. Нині ж – дуже складно. Таке враження, ніби на день народження прийшов до модного нічного клубу відпочити, а тобі пропонують послухати Поплавського і скуштувати торішні щі. Не до ситуації такий екстрім. Тут мають бути класичніші, традиційніші блюда. Як то експресія, міць, швидкість. Бажання перемогти, врешті-решт. Проте замість усього цього особисто я розгледів лише бажання не програти. Що під тиском різноманітних чинників ледь не трансформувалося в катастрофу.

ХАЧЕРІДІ: З ТАКОЮ ГРОЮ НІЧОГО РОБИТИ У ЛІЗІ ЧЕМПІОНІВ

Незважаючи на свої, цілком щирі слова, про те, що другу гру з "Боруссією" треба розпочинати з того, щоб забути виїзні 1:3, Сьомін розпочинав із бажанням зіграти на втримання комфортної переваги. Стверджую так тому, що наміру діяти першим номером у динамівців я не розгледів. Як і швидкостей та пресингу, достатніх для того, аби звести нанівець атакуючі потуги опонента. Певна річ, господарі очікували, що "Борусія" з перших же секунд заволодіє перевагою і кинеться відіграватися, забивати швидкий м'яч. Про саме такий розвиток подій говорив перед початком гри Фавр. Говорили його футболісти. Говорив власне Сьомін. І його підопічні також. Як виявилось, говорили, балакали, сіли та й заплакали. Уже перша осмислена атака гостей могла завершитися результативно. Провалилися центральні оборонці, розгубився воротар – дякувати футбольному Богу, який не дозволив гравцю німецької команди поцілити в ворота.

ГУСЄВ: ВИЙШЛИ У ЛІГУ ЧЕМПІОНІВ, АЛЕ БЕЗ РАДОСТІ

Щоправда, подібною люб'язністю відповіли й німці. Браун вискакував фактично віч-на-віч із воротарем, однак чомусь завагався, і гостроту моменту було втрачено. На певний час ця локальна невдача зіграла на користь нашому віце-чемпіону. Господарі змогли отямитися і потихеньку відтіснили гру та опонента подалі до середини поля. Хоча кожна атака, кожна навісна передача до карної зони "Динамо" супроводжувалася нервозністю в наших діях. Чомусь не відчувалося упевненості, солідності. Не скажу, що Хачеріді та компанія мандражували, проте й класової переваги у їхніх діях та очах не читалося. Команда намагалася грати за ситуацією. Обійшлося – і добре. От і вся мудрість.

У першому таймі таки обійшлося. Вочевидь, не в останню чергу тому, що Сьомін випустив "лише" двох хвилерізів. Як наслідок – один "зайвий" гравець був задіяний при організації атак. І хоча ті атаки, за великим рахунком, особливо гостям не дошкуляли, все ж таки тримали їхні захисні лаштунки в напрузі. Так чи інакше, проте гра проходила за динамівським сценарієм. За сценарієм Сьоміна.

Цікаво, хоча не стільки цікаво, скільки дивно, що сам динамівський тренер власноруч  цей сценарій і зламав. Як на мене, потреби випускати третього опорного півоборонця не було. Однак обережний ЮрПавлович вирішив, здається, перестрахуватися. Зайвий раз. Мовляв, береженого і Бог береже.

Проте виявилося, що Бог виокремлює не тільки обережних. А й сміливих. Методичне "капання" на динамівські мізки з боку непоступливих німців призвело до того, що здали нерви в стовпа нашого захисту. Хачеріді, який до цього запам'ятався достоту вмілим підчищанням як своїх, так і партнерських огріхів, в нескладній ситуації зрізав м'яч у свої ворота. З ким не буває, - кажуть у таких випадках. І дійсно. Приміром, у першому матчі самострілом відзначився далеко не останній гравець "Боруссії". Проте показове в нинішній ситуації те, що пропущений таким чином м'яч розізлив динамівців рівно на пару хвилин. Після чого вони заспокоїлись. І продовжили пильно спостерігати за суперником, сподіваючись, мабуть, що на більше його не вистачить.

Марно сподівалися. Вистачило. Вдруге німці забили без  допомоги динамівської оборони. Хоча як сказати. Де були в моменті, коли рахунок  став 0:2, все той таки Хачеріді та Гармаш, сказати складно.

Ну, а решту  матчу коментувати немає потреби. Динамівський нокдаун цілком міг трансформуватися в нокаут. Принаймні, ледь не кожне потрапляння м'яча до динамівського штрафного майданчика у господарів цього майданчика викликало справжню паніку. Й це при тому, що справжнього штурму "Боруссія" не вчинила. Чи то духу не вистачило, чи уміння.

А "Динамо" вже  вкотре виручив Ідейє. Ось де справжній  парадокс – спеціально "під Лігу"  кияни накупили цілу купу нібито кваліфікованих та іменитих новачків, проте погоду робить все той же нігерійський ірокез.

На більше нікого не вистачило. Розчаруванню Фавра не було меж. Як і радості Сьоміна. Перший ризикнув, поставив на карту все. І майже виграв. Другий чекав на горбі, коли тіла ворогів попливуть стрімкою річкою. І ледве не дочекався до того, що бурхлива течія поглине і його.

Золоте руно губить цілого барана. Про це "Динамо" та його наставнику варто пам'ятати. Бо вже зовсім скоро – матч у  Донецьку. А там – і груповий турнір омріяної Ліги. Для результату в таких поєдинках знадобиться  значно більше, аніж обережність. Про це треба пам'ятати. І нарешті робити висновки.