"Дніпро" кращий за "Динамо", а "Шахтар" кращий за всіх

Не довго музика грала, не довго фраєр танцював. Отримавши справді серйозного суперника, "Динамо" довело, що пацієнт таки скоріше мертвий, аніж навпаки. Хай що б там динамівський президент не говорив. Не награли кияни в Дніпропетровську бодай на нічию. "Дніпро" впродовж майже всього матчу мав ліпший вигляд. Це якщо говорити в цілому. Якщо ж говорити зокрема, то картина для гостей вималюється це сумніша. Середня ланка дніпропетровської команда виявилася швидшою, наполегливішою, злішою за півзахист "Динамо". Як на мене, саме ці чинники і стали запорукою перемоги команди Хуанде Рамоса. До того ж, ліпший від опонентів вигляд мала й дніпровська атака. Власне, складно сказати, хто в "Динамо" був кращим за свого візаві в "Дніпрі".

ДНІПРО - ДИНАМО - 2:1. СТАТИСТИКА + ВІДЕО

Проте, мабуть, варто акцентувати увагу на іншому аспектові цієї гри. Ми вперше мали змогу спостерігати, як у матчі з серйозним суперником діятимуть методи та новації нового тренерського штабу. Тут зовсім нещодавно нам на всіх кутках втовкмачували, що динамівський футбол нарешті повернувся на трибуни, що "Динамо" стало справжнім "Динамо", що в роздягальні нарешті чується сміх. Із останнім пунктом трансформацій імені Блохіна сперечатися не буду. Можливо, сміх там справді лунає. Після вояжу до Дніпропетровська також можна посміятися. На кутні зуби. Проте, якщо серйозніше, всі інші нововведення нового тренерського штабу поки що не варті того галасу, який їх супроводжує. Цілком можливо, що з часом ці та інші пертурбації Блохіна й компанії знайдуть щедрий грунт. І що динамівська команда стане тим "Динамо", яким можна пишатися. Однак нині про це можна тільки мріяти.

МЕТАЛІСТ - ШАХТАР - 0:2. СТАТИСТИКА + ВІДЕО

Блохін чарівником не виявився. Нехай Бог допоможе йому видужати й втілити в життя задумане, проте, здається, на цьому шляху динамівського тренера очікує ще не одне розчарування. Будемо відвертими – ефект новизни від зміни на тренерській лаві не спрацював. Натужні перемоги над посередньою "Зорею" та відверто слабким загребським "Динамо" лише зайвий раз довели, що новому динамівському штабу доведеться не тільки ламати, а й будувати. А матч із "Дніпром" показав, що цей процес може й затягнутися. І що динамівським тренерам варто шукати й інші атакувальні варіанти та схеми, окрім розрекламованої гри через фланги. Так, саме нестримні флангові дії київської команди колись були її візитівкою. Проте для того, щоб і зараз так було, треба мати в команді когось на кшталт Лужного. Чи Косовського. Або хай навіть вже майже підзабутого Ласло Боднара. Не кажучи вже про виконавців рівня Дем'яненка чи Раца. Тобто, таких футболістів, у яких, як говорили раніше, двоє сердець. Для них не проблема накручувати кілометри на своєму підшефному "господарстві".

А чи нинішнім динамівським фланговим оборонцям це до снаги? Риторичне питання... Це не під силу вже, здається, і Гусєву з Ярмоленком, не кажучи вже про Тайво чи Даніло Сілву. Не можу зрозуміти, чи в хлопців досі триває процес виходу на пік форми, чи вони справді перебувають в функціональній ямі. До того ж, зверніть увагу, оптимальна фізична форма саме таким гравцям (власне, як і іншим) потрібна й тому, що в матчі з суперниками на кшталт "Дніпра" доведеться діяти проти здвоєних флангів. Або опонентів, як Срна чи Менез. І що тоді зможе вчинити той таки Сілва проти, скажімо, Стриніча й Коноплянки? А нічогісінько. Що гра й показала. Тому – вчитися, вчитися й ще раз вчитися. Це стосується як динамівських тренерів, так і футболістів. Першим уже не вдасться сховатися за широкими спинами своїх попередників. Що б хто не верещав, проте нинішнє "Динамо" – то вже не команда Сьоміна. Можливо, це ще й не команда Блохіна.

Проте "це ще" – то вже клопіт винятково Олега Володимировича. Не менш, ніж динамівському наставникові, потрібно гризти граніт футбольної науки й його підопічним. Хоча б для того, щоб навчитися догравати епізод до кінця. Як у випадку із другим голом дніпрян. Чи опанувати, врешті-решт, премудрості гри на "другому поверсі". Як у випадку не лише з першим голом "Дніпра", а, здається, впродовж усієї зустрічі.

До того ж, як на мене, динамівцям треба навчитися передовсім звертати увагу саме на свої недоліки, а не шукати на словах підводні камені в чужому городі. Вочевидь, нам усім було неприємно за однобокі й непрофесіональні дії арбітра в матчі минулого туру "Шахтар" – "Дніпро", коли гра рукою в штрафному майданчику в одному випадку каралася, а в іншому – ні. Так сталося, що динамівці опинилися в перших рядах критиків судді та "Шахтаря". Безумовно, мали підстави. Вочевидь, мали право. Проте тепер, коли ситуація повторилася з точністю до навпаки, також треба бути послідовним. І зауважити, що суддя не призначив два одинадцятиметрові удари в ворота "Динамо" за гру руками в карній зоні спочатку Михалика, а згодом Хачеріді. Так, підсумковий рахунок на користь господарів дещо нівелює значимість тих моментів. А що було б, якби гол Велозу виявився не м'ячем престижу, а рятівним?

Ну і насамкінець – про "здорову атмосферу", що одразу склалася в "Динамо" з приходом нового тренерського штабу. Це лише я чув, як Милевський "обіклав" Михайличенка після того, як Олексій Олександрович вирішив замінити Артема Володимировича? Не дуже це скидається на залізну дисципліну. Скоріше – на її відсутність.

А дарма. Бо й через це також, "Динамо" може не втриматися навіть на другій сходинці, хоча Ігор Суркіс налаштований із цього приводу оптимістичніше. Дозволю собі не погодитися. "Дніпро" зараз, як мінімум, не гірший. Команда Хуанде Рамоса вже встигла понабивати собі гулі, тоді як команді Блохіна це лише доведеться робити. Та й сам дніпровський наставник оминув, здається, шлях методичних спотикань, на який неодмінно виходив у попередніх сезонах. А куди втне Блохін зі своїм штабом – можна тільки здогадуватися. Попереду матчі не менш складніші. Де ще раз спотикнешся – і ти вже не фаворит.

Хоча про перше місце "Динамо" доведеться забути. Принаймні, в нинішньому чемпіонаті. "Шахтар" зараз просто кращий. За всіх. До того ж, існують, здається, й певні нюанси, що за інших рівних обставин грають на користь донеччан. Тому їх вже не наздогнати.

Що й довів матч у Харкові. Без вагань, противаг і аргументів з боку "Металіста" чемпіон зумів довести свою перевагу й здобути закономірні три очки. Здалося, що в попередньому турі гірники набагато складніше грали з "Дніпром" вдома. Із "Металістом" на виїзді команда Луческу почувалася комфортніше. Хоча два ці поєдинки об'єднує один показовий момент: і в грі з дніпрянами, і в матчі з металістами "Шахтар" неодмінно здобував право на пенальті. На неоднозначні пенальті, скажемо так. А ще цікавіше, що в обох матчах ці одинадцятиметрові виявилися нереалізованими.

Проте це, вочевидь, єдина на даний момент вада "Шахтаря". Про яку опоненти донецької команди на внутрішній арені можуть хіба що мріяти.

Олександр Солнцев