Ліга Європи. Весна все ближче!

Про подібні підсумки виступів наших повпредів у Лізі Європи можна було лише мріяти. У шести матчах на двох - втрачено лише два очки! Обидва - лідери, у обох - чудові шанси на вихід до весняної стадії єврокубків. Ви могли собі таке уявити? Відверто кажучи, я - не дуже. Надто вже складним видавався третій тур для обох. Але впоралися. Кожен - по-своєму. Проте результат - ідентично приємний. І це, вочевидь, найголовніше.

Хоча, відверто кажучи, від "Металіста" хотілося б більшого.

"Металіст" своє завдання вирішував однією лівою. Чи правою. Але в будь-якому випадку - однією. В морозній Норвегії теплолюбні харків'яни зробили ставку на "авось". Чи, в ліпшому випадку, на нічию. Можна, звичайно, шукати виправдання такій манері гри "Металіста" непростими кліматичними умовами. Проте, як ми знаємо, подібні виправдання - для невдах. "Металіст" же до подібної категорії ніколи не належав. Тому двічі дивно, чому команда Маркевича запам'яталася впродовж довгого відрізку передовсім інертністю та навіть якоюсь байдужістю. Перший тайм проти "Русенборга" - то взагалі пародія на гру. Ми ж знаємо, як може і як вміє грати харківська команда. Принаймні, останній її поєдинок - проти київського "Динамо" - багатьох у цьому переконав. Чому ж у Тронхеймі ми спостерігали не гру, а ходіння по муках хлопців у жовтій формі - то велика загадка. Не сказав би, що норвежці чимось особливо вразили. Радше навпаки. Дисциплінована й загалом навчена команда, але не більше того. Навряд чи в якомусь суто змагальному компоненті вона перевершить "Металіст". До того ж, якщо брати до уваги індивідуальну майстерність, то у гравців харківської команди відповідні показники мають бути на порядок вищими. Звернули увагу, скільки дотиків до м'яча потрібно було в окремих епізодах футболістам "Русенборга", аби приборкати м'яча та прилаштуватися до удару. Проте у норвежців цього вечора було те, чого не виявилося у "Металіста" - характер і мотивація. Хоча також можна вести мову і про колективну швидкість. Харків'яни цей важливий компонент гри застосовували не так і часто. Переважно тоді, коли півень вже клюнув в одне місце. Себто, після пропущеного м'яча. А дарма. Певен, що якби саме гості вели гру, вона, ця гра, склалася б для них значно простіше. В усякому разі, не довелося б рятувати становище.

Але сталося так, що довелося. "Металіст" укотре довів, що в поточному сезоні являє собою яскравий приклад команди настрою. Команди, яка "заводиться" лише після того, як отримує сюрприз у свої ворота.

Зазвичай, харків'яни перевтілюються в другому таймі. Цього разу також сталося саме так. Лише після пропущеного м'яча слобожанці ввімкнули швидкості, забігали, заметушилися. Словом, намалювали хоч якісь емоції та бажання. І, о диво! Практично одразу ж були винагороджені за таке разюче перевтілення. Тепер уже захист "Русенборга" виступав у першотаймовій ролі Папи Гуйє. Тобто, у ролі сумного статиста. Господарі просто не встигали за гостями, у яких миттю прокинулась заспана швидкість і мотивація. Завдяки грі на випередження вдалося зрівняти рахунок. А вирвати перемогу допоміг усе-таки випадок. Особисто мені саме так здається. Шав'єр, безумовно, як слід приклався до м'яча, проте той факт, що м'яч з такої серйозної відстані (до воріт було метрів із тридцять) оминув усі ноги - як свої, так і чужі, збив з пантелику воротаря і залетів у дальній кут - то вже елементи не тільки майстерності, а й везіння. Добре, що воно цього сніжного тронхеймського вечора зіграло за наших. Бо наші, відверто кажучи, на перемогу не награли.

Проте приємно, що здобули три очки. Тепер вихід в єврокубкову весну здається справою майже вирішеною.

"Дніпру"

було складніше. Навіть попри те, що грала команда перед своїми вболівальниками і в звичних кліматичних умовах. Випробування одним із лідерів Серії А, навіть якщо той лідер прибув до тебе не в найсильнішому складі - то однозначно складний іспит. Передовсім із психологічної точки зору. Досі проти таких суперників на євроарені дніпряни не грали. До того ж, Хуанде Рамос на матч не зміг виставити свого зіркового півоборонця - Коноплянку.

Проте ліпшого початку гри складно уявити - Федецький уже в самісінькому дебюті гри вивів господарів уперед. От що значить бойовий настрій!

Шалена швидкість і така ж самовіддача - ось те, чого не було в першому таймі у "Металіста", проте з запасом вистачало у "Дніпра". Часом складалося враження, що в складі дніпропетровців на полі одночасно перебувають десятеро Едгарів Давидсів - настільки разюче, гостро і натхненно діяли господарі передовсім в центрі поля. Вони просто вигризали м'яч у суперника. А завдяки вишуканій техніці Джуліано та Матеуса старання дніпрян в середині поля не проходили марно - атакувальні спроби української команди завершалися цілком логічно - ударами. Варто також відзначити й достоту вдале застосування нашою командою такого важливого компонента гри, як стандарти. У цьому сенсі Ротань - узагалі красень.

Хоча, а хто не красень? Часом складно було розібратися, хто ж із суперників має статус гранда італійського футболу, настільки переконливий мав вигляд дніпропетровський колектив. Середину поля наша команда виграла без варіантів. Як і змагання у швидкості на настрої. "Наполі" вразив хіба що грубістю. Хоча контрвипади неаполітанського клубу часом також були досить небезпечними. Місцями справді проглядався індивідуальний клас виконавців команди Маццарі. Проте всі ці локальні прояви італійського шику притлумлювалися солідним домінуванням "Дніпра".

А загалом ця гра проходила на дуже високому рівні. На відміну від матчу в Тронхеймі, який навряд чи вивищувався на тлі рядового матчу чемпіонату України. Як на мене, гра в Дніпропетровську - рівня Ліги чемпіонів. В усякому разі, за інтенсивністю навряд чи поступилася б поєдинку "Порту" - "Динамо".

Тим більше, що в другому таймі "Наполі" постав саме тим "Наполі", якого звикли бачити на Апенінах. На старті другого тайму гості добряче притиснули дніпрян до воріт. І тут вже везіння зіграло на нашу користь. Схоже, цього вечора фарт функціонував в українських кольорах.

Але, певен, варто говорити не тільки, точніше, не стільки про везіння, скільки про майстерність українських команд. "Металіст", провалявши добру годину дурня, зумів зібратися, перегрупуватися й вирвати перемогу. "Дніпро" взагалі провів чи не найкращий свій матч за каденції Хуанде Рамоса. Дніпряни справді видали максимум. А якби ще й Федецький поцілив у дальню дев'ятку, а Лаштувка витягнув пенальті, взагалі б порівняв "Дніпро" з "Барсою". Жарт, звичайно. Проте до істини він значно ближчий, ніж "Наполі" до скудетто.

Так би й надалі.

Синхронно.

Ми за ціною не постоїмо.

Олександр Солнцев