Україна відзначає свято своєї армії

Професія військового, яку донедавна складно було назвати аж надто престижною через низькі зарплати та незадовільне соціальне забезпечення, відвойовує втрачені позиції. Відбувається цей феномен не завдяки державній допомозі, а передусім героїзму і самовідданості воїнів та агресивному сусіду, який розв'язав війну, ідеться в сюжеті ТСН.19:30.

Комбат 54-го розвідбату Леонід Климчук у війську провів увесь час його існування. Підполковник пережив 14-х очільників силового міністерства. Каже, лише тепер, в умовах справжньої війни, побачив реальне відродження війська.

"То, що ми навчалися на полігоні – на жаль, не все, як кажуть, охоплювалося. Тут навчаємося виконувати бойові задачі безпосередньо в бойових умовах", - розповів він.

Війна стрімко навчає бійців бути сильними й непереможними. Адже після 1996 року, коли Україна в обмін на гарантії недоторканності власної території позбулася ядерної зброї, нашу армію у світі перестали сприймати серйозно.

Останні півтора десятка років і без того мізерний оборонний бюджет відверто "допилювали" чиновники.

У 2014-му міністрами оборони встигли побути п'ятеро людей. До самої втечі Віктора Януковича армією керував капітан запасу Лебедєв, який зник разом зі своїм патроном. Під час анексії Криму відомство очолював адмірал Ігор Тенюх, який обіцяв, що ніхто півострів ворогу на віддасть. По тому був генерал Михайло Коваль, котрий доповідав про відновлення контролю над насправді дірявим кордоном.

Влітку новообраний президент Петро Порошенко призначив керувати армією колишнього керівника державної охорони Валерія Гелетея. Той пообіцяв цілковиту перемогу над терористами, натомість Україна побачила "іловайський котел" і загострення ситуації на Донбасі.

Шукаючи шляхів вирішення ситуації, глава держави зробив чергову кадрову заміну. Від середини жовтня Міноборони очолює Степан Полторак, якого багато-хто ладен вважати найадекватнішою людиною на цій посаді протягом останнього часу.

Попри часті ротації міністрів, армія лише за півроку справді почала відновлюватися. Військові кажуть, що волонтери та прості українці набагато швидше, ніж держава, доправляють їм усе, що тільки можливо придбати за гроші або зробити власноруч. Тепер проблема – не втратити після війни тих найкращих воїнів, які добровольцями прийшли на фронт і створили нове обличчя української армії.

"Хотілося б, щоби керівництво держави звернуло увагу на те, щоб якось заохотити військовослужбовців. Можливо зарплатами, можливо, побутовими умовами. Щоб ці люди, які набули великого досвіду, залишилися у Збройних силах", - зізнався підполковник Климчук.

Чи не вперше в сучасній історії українці самі допомогли повернути авторитет війську і самі ж повірили у власну армію. Але роботи щодо доведення війська до бездоганного стану – не початий край. Залишити тепер уже досвідчених чоловіків служити в ЗСУ та заохотити їх і далі носити форму – справа, з якою самі волонтери без допомоги держави точно не впораються.

Напередодні ж в Україні привітали волонтерів, без яких не вистояли б Майдан і українська армія.

Кореспондент ТСН Віталій Афанасієнко