Як "пішли" Наливайченка

Петро Порошенко звик мати біля себе лояльних людей, з якими йому буде комфортно працювати. Через це нерідко на відповідальні посади призначаються або його давні соратники, або колишні підлеглі з бізнесу. Валентин Наливайченко не був ні першим, ні другим.

Колишній голова СБУ належав до команди "УДАРу". Зрозуміло, що ця політична сила за останній рік майже розчинилася в БПП. Партія Віталія Кличка фактично втратила суб'єктність в політиці. Єдине, що може її повернути – це самостійна участь у місцевих виборах.

Але ще рік тому все було навпаки. Кандидату в президенти Петру Порошенку була потрібна інфраструктура для походу на вибори. А саме – мережа з розбудованих осередків, агітаторів, спостерігачів, яка могла забезпечити і захистити голоси. Так як тоді у нього своєї партії не було, таку підтримку йому надав "УДАР", який уже мав досвід участі у кількох виборчих кампаніях. 

Тоді партнерство Петра Порошенка і партії "УДАР" виглядало більш-менш рівноправним. Але, зараз воно таким не є. Більше того – воно кидає тінь Віденських угод на нинішніх господарів вулиці Банкової.

Через це Петро Порошенко вирішив обзавестися більш лояльним керівником СБУ. Але коли Валентин Наливайченко несподівано пішов у наступ, звинувативши Генпрокуратуру в корупції, його зміщення стало для президента питанням честі.

Фактично, екс-голова СБУ, розуміючи, що кінець близький, вирішив не просто піти, а зняти з цього процесу політичні дивіденди. Це, в свою чергу, створило Петру Порошенку певний дискомфорт, адже на цьому тлі голосування за відставку Наливайченко перестало бути простою формальністю і вимагало проведення переговорів і пошуку голосів.

Екс-голова СБУ, розуміючи, що кінець близький, вирішив не просто піти, а зняти з цього процесу політичні дивіденди

Тим не менше, голосування відбулося. Без обговорення, без блокування трибуни і настільки швидко, наскільки це взагалі було можливим. Фактично, Петро Порошенко отримав перемогу, але нікому не відомо якою ціною. Адже, ні для кого не секрет, що в більшості принаймні дві фракції так чи інакше асоціюють з Ігорем Коломойським, люди якого надали Наливайченку моральну підтримку.

Тому результативне голосування ще вчора виглядало малоймовірним. Але свої голоси за відставку прогнозовано не надала Радикальна партія, але дала фракція партії "Самопоміч". А це може означати, що Андрій Садовий ще не визначився, з ким йому по дорозі. Не виключаю, що це матиме для нього наслідки.

Про ціну домовленостей Петра Порошенка з "Батьківщиною" можна лише здогадуватися, адже у Юлії Тимошенко відсутній інтерес щодо підсилення президента. Це дає підстави вважати, що натомість "Батьківщина" могла отримати гарантії недоторканості своїх людей в уряді. А значить – карт-бланш на роботу в форматі гібридної опозиції, коли можна бути частиною влади, але одночасно її критикувати.

Дуже показово, що представники "УДАРу" в переважній своїй більшості все ж таки проголосували за відставку Валентина Наливайченка. Це – чіткий сигнал Віталію Кличку про те, хто насправді контролює його депутатів у Верховній Раді. У відповідь на це, Київський міський голова зробив заяву щодо підтримки політичних амбіцій Наливайченка.

Власне це питання зараз і турбує багатьох – яким екс-голова СБУ бачить своє майбутнє. Адже на пенсію йому ще рано. В принципі, він володіє модним в сучасних умовах набором якостей – англомовний, молодий, носій реноме борця з корупцією, якому не дали працювати.

Але чи вдасться йому конвертувати їх у особистий рейтинг – це велике питання. Він може підсилити собою будь-який політичний проект, але не факт, що зможе грати в ньому першу скрипку. У Валентина Наливайченка відсутній досвід самостійної участі у виборах. В парламент він пройшов у достатньо комфортних умовах, будучи в списку "УДАРу". А чи може він перемогти, принаймні на мажоритарному окрузі, не говорячи про всю Україну – теж велике питання.

Тим не менше, це уже буде зовсім інша історія. Але зараз для нього і його радника Маркіяна Лубківського робота в Службі безпеки України уже в минулому. Ця історія могла спровокувати системну кризу в політиці, але цього не трапилося. Адже обом сторонам є що втрачати, а боротьба на взаємознищення  ще ніколи не приносила позитивного результату.