Чому Ердоган і Путін у згоді в Сирії – Die Presse

Своєю спільною політикою в Сирії Москва і Анкара закріпили свою нову дружбу. Вони хочуть показати Заходу, що вони не ізольовані.

Про це пише Дуйгу Озкан у статті "Чому Ердоган і Путін у згоді в Сирії", опублікованій на сайті газети Die Presse.

Минуло більше року відтоді, як на турецько-сирійському кордоні турецькі військові збили російський Су-24, що спричинило за собою розрив дипломатичних відносин між двома країнами. Двосторонній "льодовиковий період" був у деякому сенсі поверненням до історичної традиції. Росію і Туреччину розділяла багатовікова ворожнеча, і тільки в останнє десятиліття країни почали зближуватися.

Наразі обидві країни висловили бажання співпрацювати у пошуках мирного рішення для Сирії. Після того, як був збитий винищувач, криза тривала трохи більше півроку. Глави держав Реджеп Таїп Ердоган і Володимир Путін демонструють свою дружбу, навіть вбивство російського посла в Анкарі минулого тижня, схоже, не вплинуло на їхні стосунки. Турецько-російська дружба приносить користь президентам у багатьох сферах.

• Сирія

У середу турецьке державне інформаційне агентство Anadolu опублікувало повідомлення про те, що Анкара і Москва домовилися про припинення вогню в постраждалій від громадянської війни Сирії. Спочатку не було ніяких деталей, Москва не хотіла прокоментувати повідомлення. За даними Reuters, обидві країни прагнуть розділити Сирію на неформальні зони впливу. Ці зони зможуть діяти автономно в рамках федеральної структури. За повідомленнями, сирійський правитель, Башар аль-Асад залишиться при владі, принаймні, тимчасово. Москва підтримує Асада, але Анкара хоче усунути його.

Нещодавно новостворене "сузір'я" Москва-Анкара-Тегеран активізував перемовини про мир у Сирії. Навіть посланник ООН в Сирії Стеффан де Містура відзначив це як позитивний крок. У січні в Астані (Казахстан) запланована зустріч між Росією, Туреччиною та сирійською опозицією.

Тим не менш, ця запланована зустріч демонструє проблеми нової російсько-турецької осі: терористів запрошувати не можна. Обидві країни визнають терористами "Ісламська держава" (ІД), але Анкара підтримує повстанців, які виступають проти Асада, яких Москва вважає терористами. Анкара, своєю чергою, називає терористами курдських бойовиків, яких донедавна підтримувала Москва. Туреччині також необхідно домовитися з Іраном, хоча нещодавно турецькі ЗМІ повідомляли про секретні перемовини між Тегераном і Анкарою. В Сирії, Іран виступає на боці Росії, у Туреччині з Ісламською Республікою швидше дипломатична ввічливість.

Ердогана і Путіна об'єднує їх відраза до Сполучених Штатів. Туреччина є частиною очолюваної США коаліції проти ІД, але за кожного зручного випадку засуджує підтримку Вашингтоном курдських бойовиків в Сирії. Москва і Анкара покладають надії на нового президента Дональда Трампа, який не виявляє великого інтересу до Сирії, і може залишити це поле Ердогану і Путіну.

• Послання ЄС

У російсько-турецькій дружбі також приховане послання Євросоюзу. Після кривавої спроби перевороту в липні, Анкара зачищає країну і майже кожну годину затримує опозиціонерів, журналістів, і т. д. Путін був одним з перших, хто після перевороту висловив симпатію Ердогану, що це йому зарахується. Після перевороту зайшли в глухий кут перемовини про вступ у ЄС. Тут в гру вступають Росія і Шанхайська організація співробітництва (ШОС), яку Анкара, принаймні, тимчасово, розхвалює, як альтернативу ЄС. ШОС і її члени (Китай, Росія, Узбекистан, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан) зосереджені великою мірою на політиці безпеки та економіці. Москва підтримує вступ Анкари в організацію. Криза Туреччина / ЄС також на руку Путіну, тому що російсько-європейські відносини досягли найнижчої точки після початку кризи в Україні. Так, Ердоган і Путін хочуть показати, що не ізольовані.

Після спроби перевороту член альянсу Туреччина розчарована альянсом: країна очікувала більшої підтримки. Представники НАТО нещодавно визнали, що дії Анкари після перевороту мають наслідки для альянсу. Так, понад 150 турецьких військових змушені були залишити бази НАТО. У проурядових турецьких газетах з'являється критика на адресу альянсу. І, що стосується питання Росія-НАТО: тут і без того панує постійний брязкання зброєю.

• Економіка

Поки Путін перебував на енергетичній конференції в Стамбулі в жовтні, обидві країни виконали багато роботи. Були узгоджені або повернені до життя одразу кілька проектів, у тому числі "Турецький потік". Трубопровід буде транспортувати російський газ по дну Чорного моря до Європи, щоб Москва більше не залежала від Східної Європи. У фінансовому плані це буде досить відчутно для України. Через цей трубопровід Туреччина буде отримувати газ зі знижкою; вже сьогодні Москва є найбільшим постачальником газу для Туреччини.

Крім того, буде активізоване російсько-турецьке співробітництво на атомній електростанції Аккую в турецькій провінції Мерсін. Після того, як був збитий Су-24, Москва суворо обмежила поїздки до Туреччини і ввела санкції, зокрема, заборону на імпорт цитрусових. Ці заходи будуть скасовані. Наразі обидві країни також обговорюють спрощення візового режиму для громадян.