Річниця АТО. Експерти дали оцінку провалам і перемогам

13 квітня минув рік від початку антитерористичної операції (АТО) на території України. У 2014 році цього дня сепаратисти захопили Слов'янськ. Пізніше з'ясувалося, що це були бойовики Ігоря Стрєлкова-Гіркіна - підполковника російської розвідки.

Того ж дня Олександр Турчинов, який на той момент виконував обов'язки президента країни, оголосив, що РНБО розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних сил України для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України.

На початку липня сили АТО звільнили Слов'янськ від бойовиків, проте, на жаль, інші міста та села частини Донбасу досі окуповані бойовиками.

Експерти у коментарі ТСН.ua оцінили провали та перемоги АТО за рік, що минув.

Володимир Горбач:

- Рік тому Україна стала жертвою агресії, і дуже повільно і суспільство, і політикум починали усвідомлювати, що насправді відбувається. Думаю, що зараз уже нікому нічого пояснювати не треба, але рік тому Україна була піддана зовнішній агресії, при чому навіть не традиційному веденню війни. А ті події, які починалися 13 квітня минулого року, справді тягнули на якусь антитерористичну операцію. Необхідність проведення такої операції була.

Але зараз ми розуміємо, що це не був якийсь внутрішній терористичний виклик. Ми маємо справу з державою-терористом, нашим північно-східний сусідом - Російською Федерацією. І протидіяти державі-терористу в умовах неоголошеної війни - новий незвичний виклик не лише для України, а й узагалі для всього світу. У цій неформальній агресії чи проксі-війні [посередницька війна], яку веде РФ частково своїми руками, а частково – чужими, є багато чого нового для світової практики.

За цей рік суспільство й економіка понесли певні втрати, але суспільство згуртувалося, загартувалося і демонструє несподівану для агресора міцність. Я думаю, що російське керівництво все ж розраховувало розколоти, зруйнувати Україну зсередини набагато раніше і досі ще не полишило своїх надій і сподівань і працює в цьому напрямку.

Наша задача - вистояти у цій війні до того моменту, поки російське керівництво не зрозуміє, що цілі, які вони ставлять перед собою в Україні, не можуть бути виконані.

Григорій Перепелиця:

- АТО в Україні навіть й близько не має ознак антитерористичної операції. Це політична фабула, яка прийнята виключно з ідеологічних й політичних міркувань. Це є систематичні бойові дії як, власне, форма проведення війни, яку називають гібридною.

Протягом цієї розв'язаної Росією війни нам вдалося зірвати стратегічні плани Кремля по окупації і знищенню Української держави. Нам вдалося зупинити ворога і нейтралізувати ту широку мережу диверсійних сил, які діяли в Україні, особливо у великих містах - Харкові, Одесі, Дніпропетровську.

Ця війна згуртувала націю і дала великий поштовх патріотизму. Фактично народ став на захист не стільки влади, скільки країни. Чого кремлівські стратеги ніяким чином не очікували. Це друга наша перевага, завдяки чому нам вдалося стримати ворога.

Але, на жаль, система оборони країни великою мірою до цього часу залишається паралізованою. Переважно основний внесок у неї роблять саме волонтери, народ.

Ми не змогли чи не захотіли запровадити воєнний стан. Ми не змогли провести повноцінну мобілізацію. Не мобілізували економіку. І не змогли відпрацювати систему воєнно-політичного керівництва країни - вона фактично відсутня. Президент ні суспільству, ні Збройним силам не поставив ніякого завдання у цій війні. Він не сказав, яка мета цієї війни, який її характер, що Україна має захищати у цій війні. Хто є реальним ворогом, проти якого треба боротися, для чого потрібна ця мобілізація.

Найбільша хиба полягає у відсутності воєнно-стратегічного планування, системи воєнного управління в країні та відсутності ставки Верховного головнокомандувача. І, як видно, президент починає з цим імпровізувати - замість ставки створює воєнний кабінет. Але така імпровізація нічого не дає.

Микола Маломуж:

- Якщо оцінювати проведення АТО за 5-бальною системою, то можна дати три з мінусом, з двома мінусами навіть. Тому що заплановані на початку цілі АТО (це попередження терактів, актів сепаратизму) не були досягнуті. Тоді було чітко заявлено позицію, що протягом декількох тижнів, місяців це все буде нейтралізовано, що ВСУ зможуть ефективно протистояти агресору. Але цього не сталося, бо не була відпрацьована ні стратегія, ані тактика, не діяли на випередження в плані терористів, екстремістів, сепаратистів. Не знайшли діалогу з Донбасом. Тому особливо перші етапи, якщо ми говоримо про підсумки року, були майже провальні.

Далі були провали у стратегії оборони і безпеки. Була необхідність створення нових ВСУ за рахунок фахівців високого рівня. Цього не було зроблено, як наслідок цього - прорахунки під Іловайськом, де ми понесли дуже великі втрати, перед цим - Слов'янськ, коли відпустили терористів, які рушили на Донецьк і Луганськ і захопили їх.

Пізно скоординували громадськість, в першу чергу США і Європу, для переговорів щодо мирного процесу. На Мінські переговори вийшли лише у вересні. Але й вони координувалися фактично Путіним, а ми не могли контролювати ситуацію і не домоглися виконання жодного пункту, а навпаки втрачали території, тому що поступово бойовики отримали ще 600 кв км.

Ну і, звичайно, великий прорахунок вийшов, коли у нас була 100% інформація і перед Новим роком й одразу після про те, що буде новий наступ, особливо по стратегічним точкам - це і Донецький аеропорт, й Авдіївка, і Піски, і район Маріуполя. Не спрацювали, щоб не допустити наступу. Тим більше не провели операції широкомасштабного характеру - з оборони, по флангах, по тилу противника, щоб розбити їх і не дати їм наступити і захопити Дебальцеве. Це послужило серйозним фактором для втрати наших військ і дестабілізації в регіоні, перелякало міжнародну громадськість і спонукало Меркель і Олланда включитися в новий переговорний процес в нормандському форматі в Мінську.

Ольга Скичко