Свято наближається

Про наближення осені я щоразу дізнаюсь від робітників, що кладуть асфальт. Якщо на площі Архітекторів починають перекладати каміння й перекривають виходи з підземки, це вірна ознака того, що попереду державні свята, а отже час готуватися до осені.

Таке враження, що дорогами в Харкові займається людина від сільського господарства – асфальт тут щороку викопують, ніби картоплю. Потім кладуть новий, цілий рік чекаючи, очевидно, на врожаї. Доводиться лише дивуватись, де вони цього набралися.

Хто їх цьому навчив – щороку, напередодні свят, імітувати активність, ударними темпами влаштовуючи на двох центральних вулицях і двох головних площах свої безкінечні ремонтні роботи, свою підготовку до урочистих дат?

Звідки це совкове бажання заліпити все довкола своєю партійною символікою, звідки цей потяг до пафосу та кічу, звідки необхідність усюди вписувати своє ім'я? Он на вуличних привітаннях ветеранам прізвище мера написане такими великими літерами, що складається враження, ніби вітають саме його. Звідки це?

Вони ж у більшості своїй навіть членами КПРС не були. Максимум комсомол, кооперативи, рекет. Навіть у тюрмах сиділи вже пострадянських. Звідки раптом така любов до червоних орденів? Чому на кожному їхньому файєр-шоу обов'язково з'являються портрети Сталіна?

Чому кожна їхня вокально-хореографічна композиція про подвиг розвідника обов'язково завершується стриптизом? Чому про свої успіхи вони розповідають лише людям, що пройшли через металодетектори?

Для чого їм ця дивна суміш стилів, напрямків та ідеологій, це постійне зашкалювання партійної риторики, намагання поєднати непоєднуване? Я ось дивлюсь програму святкування дня міста й не можу зрозуміти.

"Польова каша" - це зрозуміло, безпрограшний варіант. А ось чому "Океан Ельзи"? Згадується, новий губернатор якийсь час тому говорив, що не може слухати "ОЕ" після Помаранчевої революції. Чи він на концерт не прийде? Залишиться на польовій каші?

Або ось цей пасаж: "На главной сцене у колеса обозрения выступят школьники - победители городского фестиваля "Мы — потомки ратной славы Харькова". Также большую шоу-программу представит Харьковский дворец детского и юношеского творчества". Що значить "также"? "Потомки ратной славы" - це теж шоу-програма?

Саме тому біля чортового колеса? В Харкові з такою легкістю валять до однієї купи відкриття пам'ятника Висоцькому, закладку капсули під баскетбольну арену та освячення православних храмів, аж мимоволі спадає на думку – чим же вони займались цілий рік, що тепер за один день намагаються все це відмити?

Ми живемо в дивний час і в дивній країні. Головне – ми цьому навіть не дивуємось. Діяльність харківського керівництва давно наводить на думку, що ми збираємось із кимось воювати.

В ідейно-стилістичному плані домінують мілітарна складова, полкові знамена та несподіваний із огляду на загальну економічну ситуацію реваншизм. Нащадків ратної слави морально готують до того, що якщо завтра війна, якщо завтра в похід, ніхто не повинен дивуватися, проти кого саме ми почнемо бойові дії.

Ось лише знаючи методи роботи місцевої влади, можна не сумніватися, що пальне для танків вони давно розпродали.

Сергій Жадан