Народний Шендерович

Дата публікації
Перегляди
340
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Народний Шендерович

Нова книжка опального сатирика — це, по суті, щоденник одного року, де все серйозне описано з неабияким гумором.

Кажуть, що кошти на видання цієї книжки збирали всі разом і з усіх усюд, через що вона цілком може називатися "народною". Утім, як би там не було, але саме після її видання шанований російський сатирик перестав бути таким в рідній країні. І придбати "Блокаду мозку-2014" можна тільки в Україні. До речі, вийшла вона у харківському видавництві "Віват". Натомість в Росії продажу нової книги Віктора Шендеровича всіляко перешкоджають. Здавалося б, чому?

Справа в тому, що на такі серйозні речі як анексія Криму і збройний конфлікт на Донбасі автор дивиться зовсім з іншого, неофіційного боку. І нехай всі розсудливі люди, які вимкнули телевізор років із двадцять тому, дивляться на життя тим самим, непромитим пропагандою поглядом, але в книзі Шендеровича, крім усього іншого, все серйозне описано з неабияким гумором. І це не глузування над пам'яттю та історією - що здавна дозволяють собі офіційні мас-медіа. У нього навіть у так само заборонених "Ляльках" не було насмішок, лише сатира — гостра, безжальна, не прихована під машкарою політичного маскування, яким славилася ця програма. Те саме у новій "Блокаді мозку-2014".

Нова книжка опального сатирика — це, по суті, щоденник одного року, важливого не лише для автора, а либонь для всього світу, який суттєво змінився з того часу, коли в Україні відбулися революційні зміни. У Шендеровича це зазвичай подано з точки зору російського обивателя, більше того - гостя, на якого чекають далеко не дружні обійми у донедавна дружній країні.

Іноді записи у цьому щоденнику письменника нагадують готовий сценарій для "95 кварталу": "Ближче до півночі я перейшов порожню київську вулицю далеко від "зебри" - і виявив, що зробив це на радість двом місцевим ментам. Вони неквапливо побрели до мене, та я й не втікав нікуди. - Паспорт. - В готелі, - відповів я чисту правду. - Приїжджий? Звідки? - З Москви. - Старший посміхнувся майже дружелюбно: - Ну як же ви: з Москви - і без паспорту?"

У книзі Шендеровича, крім усього іншого, все серйозне описано з неабияким гумором.

Але головне у цій книжці те, що класичного розвитку сюжету в оповідках Шендеровича зазвичай не трапляється. Ну, не вбивають його просто неба тільки за те, що приїхав з Росії, як того праглося його менш ліберальним колегам у Москві. Виявляється, в Україні давно вже не так, як у Росії, а тамтешні пацани й не знали! А все тому, на думку автора книжки, що "київські менти (такі ж, зрозуміло, любителі грошових знаків, як їх московські брати з розуму) - люди залякані". "Вони вже вивчили слово "люстрація", - веде він далі історію постреволюційних стосунків обивателя з рідною владою, - і перспектива бути з тріском звільненими під суспільним тиском - перспектива для них абсолютно реальна. А російський мент (і силовик взагалі) - упир в законі, давно не має страху ні перед ким, крім упирів над собою".

Або ще про містику буднів у коридорах російської влади. Голову якої автор книжки, до речі, називає Президентом без минулого. Ну, тобто без пам'яті. Так от, мовляв, це самий верховний персонаж заявив в інтерв'ю агентству ІТАР-ТАСС, що корупція дісталася російському суспільству з минулого.

"Ніколи не виявляв інтересу ані до дірок на кордоні розміром з Балтійське пароплавство, ані до пітерської приватизації, - коментується ця заява у "Блокаді мозку-2014" - Не брав участі у лівій торгівлі стратегічними металами, за заниженими цінами, в обмін на неіснуючі харчі. Ніколи не бачив в очі главу тамбовської ОПГ Кумаріну, з якою взасос дружив на взаємовигідній основі якийсь віце-мер Петербурга, який відгукувався на ім'я "Вова"... Президент Росії (без минулого) погодився з інтерв'юером в тому, що недоторканних у сфері корупції бути не повинно. Він пообіцяв, що якщо побачить такого "недоторканного" персонажа, то негайно вживе заходів. Треба думати, дзеркала в Кремлі вже завішані?"

З іншого боку, багато чого такого "дзеркального" вільно буде побачити також по цей бік "революційного" дзеркала, тобто у наших краях із колишньою заляканою міліцією. Ось чому книжку Шендеровича треба читати - хоча б для порівняння з різними, як кажуть в телевізорі, картинами світу.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
340
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація