Терикон з оленем

Це були найдивніші вибори, які я бачила в своєму житті.

2010 рік. Вибори президента. Місто Донецьк. Пролетарський район.

Нам подзвонили і повідомили, що на одній з дільниць йдуть несамовиті фальсифікації. І ми заїхали бозна-куди. Дільниця розташовувалася у школі, асфальтованої дороги туди не було, важко навіть пояснити, як саме ми туди заїхали.

Схема фальсифікації була дуже простою. До дільниці під'їжджає автобус, з нього виходить група хлопців, заходять на дільницю, показують паспорти і їм дають бюлетені. Звісно, їхніх прізвищ у списках немає, звісно, їм дають проголосувати за того, хто на вибори точно не прийде. Потім вони їдуть на наступну дільницю і там голосують за такою самою схемою. Знають, що ви не ходите на вибори? Можуть проголосувати за вас.

Ми зайшли на дільницю і відразу штурмувати її голову – а що тут у вас за фальсифікації?

Голова дільниці починає ридати і каже: так, привозять нам хлопців, і ми даємо їм голосувати. І плаче. І благає, голосячи "вб'ють мене, вб'ють!".

Ще за п'ять хвилин підходить до нас і говорить, що ось той чоловік біля кутка – водій автобуса, який возить хлопців.

Водій лякається нас і запевняє, мовляв, він ніякого стосунку до цього всього не має, він взагалі людина наймана, йому просто дали цих хлопців і сказали їздити по району.

Ще за 10 хвилин приїхав стривожений представник Партії регіонів, який почав розповідати, що водій автобуса – це звичайний дядечко з району, що вирішив місцевим бабусям допомогти.

Потім дільниця разом з нами зачинилася для підрахунку голосів.

Спостерігачі від Партії регіонів не давали нам спокою.

Оператор жалівся, що наша машина горлопанить сигналізацією.

А мене ти часом обступили ті самі спостерігачі.

В одного з них був день народження, тому на дільниці був накритий стіл, був торт і навіть алкоголь.

Таких хлопців потім охрестили гуртом "тітушкамі".

Вони були типовими роботягами. І постійно пропонували коньяк і яблука, горілку або хоча б торт.

- Ты, понимаешь, у нас тут свои законы. Вот мы живем у террикона с оленем всю жизнь. Мы раньше знаешь, как развлекались? Возьмем кабину от ЗИЛа, затянем на террикон, сядем внутрь и катимся с террикона. Вниз. А что еще делать? А вы что, с нами поедете в избирком?

- Нет, хватит на сегодня. Мы поедем в гостиницу спать

- Так мы что, вам зря колеса спустили?

- Вы нам колеса спустили??? (матюкаюсь)

- Та это не мы. И не спустили, не переживай. Ты знаешь, мы же местные. Тут весь наш район, он на воде стоит. Если будет землетрясение или взрыв, у нас весь район может под землю уйти. У нас щас в подвалах по колено воды.

Колеса у нашої машини були спущені, і ми з оператором зачинилися всередині, викликавши міліцію, яка, чомусь було зрозуміло, що не приїде.

Якраз дорахували бюлетені, скриньки вирішили не запечатувати, але й вкидувати "ліві" бюлетені просто при нас теж не стали. В машину посадили заплакану голову комісії – просту директорку цієї школи. З протоколами та незапечатаними скриньками.

Нас теж нарешті випустили зі школи. Колеса у нашої машини були спущені, і ми з оператором зачинилися всередині, викликавши міліцію, яка, чомусь було зрозуміло, що не приїде.

А іменинник вже ніс насос.

Бо вони ж з нами "по-нормальному". Колеса ж не порізали. Просто спустили, і навіть "золотники" викидати не стали, позакручували.

Вони накачували наші колеса і вимагали записати їхні номери телефонів. Тому що, пояснювали вони, вибори мають відбуватися так, як відбуваються. Але вони нормальні люди, тому завжди будуть раді нас бачити на своєму териконі з оленем. Якщо, звісно, їхній район, наче Атлантида, не піде під воду.

Я не знаю, коли і за яких обставин я зможу побувати у місті Донецьк, яке тоді вночі так дивно обирало свою долю та святкувало день народження спостерігача. Але які б вибори не відбувалися у нашій буремній країні, я завжди уявляю, як кабіна від ЗИЛа скажено котиться з самої верхівки терикона з оленем.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!